Объяснение:Дитячі роки стали своєрідною психологічною основою для створення багатьох літературних творів. Адже дитинство — це найсвітліша пора кожної людини. Це час довіри і щирості, час нескінченно цікавого пізнавання оточуючого світу. Підтвердженням цих міркувань можуть бути біографічні відомості про відомого українського письменника М. Стельмаха та його повість «Гуси-лебеді летять».
Головний герой повісті — маленький хлопчик Михайлик, великий фантазер і мрійник. З перших рядків повісті ми розуміємо, що це — сам письменник. Коли дідусь каже хлопцеві, що Сонце відмикає землю золотими ключами, хлопчик переймається, що воно загубить ці ключі і на землю ніколи не прийде день. А коли над селом пролітають лебеді, Михайлику здається, що від їх крил лунає привабливий дзвін. І це лише два приклади того, що у хлопчика був талант сприймати оточуючий світ образно і поетично. Чому ж Михайлик був саме таким?
Мабуть, перш за все, хлопчик став таким завдяки своїм рідним. Тут можна згадати матір М. Стельмаха, Ганну Іванівну, яка була ласкавою, доброю жінкою і невтомною трудівницею. Саме вона навчила свого Михайлика любити та розуміти кожну травиночку, бачити красу у вранішній росі та заході сонця. Прикладом такого виховання може бути епізод з насінням. Коли Михайлик допоміг голодній жінці з дитиною і віддав їй усе своє насіння, мати не пожурила Михайлика, а навпаки, схвалила вчинок хлопчика, бо прагнула навчити сина бути уважним до горя інших людей та допомагати їм.
Не менше добра для Михайлика зробили його батько, бабуся, дід Дем’ян і дядько Микола за прізвиськом Бульба, яких він дуже любив. Дитинство хлопчика було сповнене казковим, романтичним, незвичайним світом. І кожен читач бачить у повісті образи щирих, добрих і простих трударів, серед яких пройшло дитинство Михайлика. Ставши дорослим, М. Стельмах був гарним батьком для дочки та сина, ростив їх у любові і розповідав їм все те, що запам’ятав з власного дитинства.
Творчість письменника подобається різним поколінням читачів, адже уся вона сповнена дитячих спогадів, романтики та казковості. Світ людей, яких автор змалював у повісті «Гуси-лебеді летять», дуже сподобався і мені. Я вважаю, що якби кожен з нас виховувався серед таких людей, як близькі Михайлика, життя було б набагато краще, і люди дуже добре розуміли б оточуючий світ, вміли цінити красу природи та співчувати іншим. А проблеми, які М. Стельмах розкриває нам у своїй повісті, залишаються актуальними й зараз, та, скоріш усього, будуть актуальними і в майбутньому.
Водночас вражає обсяг написаного Богданом Лепким. Лише бібліографічний перелік його творів зайняв би понад сімсот сторінок машинопису. Богдан Лепкий-поет і новеліст, драматург і романіст, публіцист і критик, збирач народної творчості і її популяризатор, історик і філософ, літературний дослідник і невтомний пропагандист творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Миколи Гоголя. Досить сказати, що він написав ґрунтовне дослідження про Великого Кобзаря і видав понад двадцять томів української класичної літератури, перекладав твори російських, польських, німецьких, англомовних і скандинавських письменників. Ось така широчінь його творчих обріїв. За обсягом літературної спадщини Богдан Лепкий поступається тільки своєму учителеві Іванові Франку.