Французькому письменнику й льотчику Антуану де Сент- Екзюпері довелося народитися в один рік із новим століттям. Саме XX століття відрізнялося від попередніх зовсім новим розумінням людини й мистецтва. Митці цього бурхливого періоду зосередили свою увагу на тому, як зробити з маленької людини насправді велику.
У казці «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері розповідає про вічні духовні цінності, які виявляються важливішими за справи буденного життя. Письменник зумів також розповісти про те, що потрібно серцю людини, про те, що робить її щасливою. Коли читаєш перші сторінки «Маленького принца», відчуваєш сум. Виходить, ніхто так і не зрозумів малюнків льотчика де Сент-Екзюпері. Самотній Маленький принц здається втіленням образу автора. Вони обидва загубилися в безкінечному Всесвіті. Навколо немає людей. Навколо пустеля. Але якби в цій пустелі були люди, то вони навряд чи звернули б увагу на самотнього дорослого або самотню дитину.
Маленький принц прилетів із невеличкого астероїда, який був його домом. «Прокинувшись уранці, приведи до порядку свою планету» , – ось гасло Маленького принца. Письменник робить астероїд символом дому, вулкани – символом відповідальності, троянду – символом краси, а можливо, й жіночності. Маленький принц покинув свій дім та зробив крок у невідомість, щоб відшукати сенс буття. Познайомившись із мешканцями кількох астероїдів, Маленький принц не знайшов ні друзів, ані відповідей на питання, що його хвилювали. Він побачив світ дорослих, де владарюють честолюбство, багатство, пиха. Душа Маленького принца прагнула краси, щирості в людських стосунках, взаєморозуміння в найширшому значенні цього слова.
Бачення світу дитиною більш природне, більш людяне, тобто більш правильне, ніж у дорослих. Дитина, за уявленням Сент Екзюпері, – це душа світу. Почуття дитини можна вважати духовним барометром Всесвіту. Якщо дитина зажурилася, це ознака того, що в небезпеці майбутнє цілого Всесвіту.
Маленький принц потрапив на велику й прекрасну планету Земля. Там він познайомився з пілотом, і в їхньому сприйнятті світу виявилося багато спільного. Удвох вони пройшли нелегкий шлях до криниці з живою водою. На думку письменника, це був шлях не тільки через пустелю, але й шлях крізь власні сумніви.
Маленький принц побачив на Землі такі самі троянди, як на його астероїді, і заплакав. Йому здавалося, що він має справжню цінність – одну-єдину у Всесвіті квітку, а тепер це звичайна троянда, одна з багатьох. Маленького принца охопив відчай від непевності системи своїх життєвих цінностей. Йому так хотілося любити одну-єдину троянду, та виявилося, що на Землі багато таких троянд. Маленькому принцу хотілося бути великим, але ж простої троянди, трьох вулканів, один з яких погас, для цього замало.
Маленький принц познайомився з Лисом, і той допоміг йому осягнути сенс життя. Лис пояснив, що для того, щоб мати друзів, потрібно віддати іншому частину власного серця. «Як хочеш мати друга – приручи мене!» – каже Лис і додає, що його секрет дуже простий: найголовнішого очима не побачиш, а тільки серцем. Маленький принц зрозумів, що його улюблена троянда є такою цінною для нього тільки через те, що квітці віддано багато часу і турботи. Маленький принц відповідав за цю троянду. Саме тоді він відчув гостру потребу повернутися на свій астероїд, побути вдома, біля своєї троянди.
У своїй казці Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке людське суспільство, у якому напрямку рухається земна цивілізація і Всесвіт взагалі, що таке справжні й фальшиві цінності життя, що таке боротьба людяного й бездуховного, яке значення мають у світі краса, дружба, кохання. Проте найважливішим є питання про те, як повернути людям втрачену духовну сутність, як зробити людство щасливим. Наприкінці казки Маленький принц і пілот повертаються кожен до своєї оселі. На думку Антуана де Сент-Екзюпері, головне, щоб кожна людина повернулася до самої себе, до вічних цінностей, осягнувши сенс буття. Головне, щоб кожна людина зуміла зберегти й відродити у своїй душі чисте дитяче світосприйняття.
Нині ера інформаційних технологій.Час іде шаленими темпами і молодь,на превеликий жаль, дедалі недбаліше ставиться до минувшини.А чи справді треба знати минули,коли ми йдемо в майбутнє? На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років. Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух! До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення. Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!
Цитати до образу Роксоляни в розділі "Гаддж Роксоляни" 1)Розум і побожність:"Султанка не хотіла ступити на ту землю, заки біля гробу Пророка. І всі правовірні мослеми хвалили розум і побожність її." 2)Розум і здатність до філософських роздумів:"- Як часом людське життя,- відповіла султанка. І наказала приготовитися до подорожі провідникам і малим четам яничарів і сіпагів." 3)Здатність до витримки у пекельних умовах і нескореність духу і характеру:Ніхто не почув від дивної жінки падишаха ні словечка жалю, хоч одяг на ній скоро подерся і звисав шматами і хоч руки мала болючо й до крові подерті кільцями ростин у диких дебрах Джебель-Сербалю." 4)Сміливість і мужність:"Провідники раз у раз оглядалися на неї, чи не скаже вертати. Але помилялися до кінця. Султанка йшла дальше в дикі вертепи Сербалю, хоч і біла сорочка її вже також була подерта. Держалась лишень щораз більш оподалік від мужчин і йшла завзято дальше на найвищий верх святої гори Мойсея, відділений від інших верхів її глибокими пропастями." 5)Сміливість і дивакуватість:"Султанка Роксоляна відпочала кілька днів і вилічилася з ран на руках і ногах. А тоді заявила, що хоче ще відвідати Синайський монастир християн, положений високо в неприступнім місці між білою горою Мойсея і чорним Джебель-Аррібом. Та тепер уже ніщо не дивувало ні бедуїнів-арабів, ні солдатів султана." 6)Побожність:Тут знов кілька днів спочивала султанка і п'ять разів на день молилася, лицем обернена до Мекки... " 7)Побожність:" - А тут,- промовив провідник,- має забезпечене місце Ісус, син Марії, що прийде ще раз при кінці світу... Султанка здригнулася, зітхнула до Бога і казала покласти привезені зі Стамбула дорогі килими, призначені колись на домовини її мужа й дітей." 8)Побожність:" Кинула ще раз оком на домовину Пророка і на надпис на ній: "В ім'я Бога! Уділи йому ласки своєї!" І вийшла зі святині Пророка з острахом у душі, бо знала, що тут не була ще нога невірної людини. Навіть віддих такої занечищує воздух святих місць." 9) "Хассеке Хуррем власними руками збирала гаряче каміння пустині, а думки про долю її сина пекли її, як огонь... Мала кидати каміння в долині по звичаю. Але не хотіла відкинути ні одного зі своїх замислів, хоч вони були тяжкі, як олово." 10)Побожність:"З дрожанням серця входила по драбині султанка Ель Хуррем до нутра святині." 11)Шанованість:"А як вийшла з дивної святині мослемів, до котрої кермуються обличчя їх, де вони не були б, знайшлася знов у блеску сонця. І прислонила очі, і побачила ряд улемів і хатібів, що вітали її глибокими поклонами, а діти найвищих родів Мекки страусиними перами кінчили змітати прегарні килими, постелені для ніг її, заки зійде до лектики."
Французькому письменнику й льотчику Антуану де Сент- Екзюпері довелося народитися в один рік із новим століттям. Саме XX століття відрізнялося від попередніх зовсім новим розумінням людини й мистецтва. Митці цього бурхливого періоду зосередили свою увагу на тому, як зробити з маленької людини насправді велику.
У казці «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері розповідає про вічні духовні цінності, які виявляються важливішими за справи буденного життя. Письменник зумів також розповісти про те, що потрібно серцю людини, про те, що робить її щасливою. Коли читаєш перші сторінки «Маленького принца», відчуваєш сум. Виходить, ніхто так і не зрозумів малюнків льотчика де Сент-Екзюпері. Самотній Маленький принц здається втіленням образу автора. Вони обидва загубилися в безкінечному Всесвіті. Навколо немає людей. Навколо пустеля. Але якби в цій пустелі були люди, то вони навряд чи звернули б увагу на самотнього дорослого або самотню дитину.
Маленький принц прилетів із невеличкого астероїда, який був його домом. «Прокинувшись уранці, приведи до порядку свою планету» , – ось гасло Маленького принца. Письменник робить астероїд символом дому, вулкани – символом відповідальності, троянду – символом краси, а можливо, й жіночності. Маленький принц покинув свій дім та зробив крок у невідомість, щоб відшукати сенс буття. Познайомившись із мешканцями кількох астероїдів, Маленький принц не знайшов ні друзів, ані відповідей на питання, що його хвилювали. Він побачив світ дорослих, де владарюють честолюбство, багатство, пиха. Душа Маленького принца прагнула краси, щирості в людських стосунках, взаєморозуміння в найширшому значенні цього слова.
Бачення світу дитиною більш природне, більш людяне, тобто більш правильне, ніж у дорослих. Дитина, за уявленням Сент Екзюпері, – це душа світу. Почуття дитини можна вважати духовним барометром Всесвіту. Якщо дитина зажурилася, це ознака того, що в небезпеці майбутнє цілого Всесвіту.
Маленький принц потрапив на велику й прекрасну планету Земля. Там він познайомився з пілотом, і в їхньому сприйнятті світу виявилося багато спільного. Удвох вони пройшли нелегкий шлях до криниці з живою водою. На думку письменника, це був шлях не тільки через пустелю, але й шлях крізь власні сумніви.
Маленький принц побачив на Землі такі самі троянди, як на його астероїді, і заплакав. Йому здавалося, що він має справжню цінність – одну-єдину у Всесвіті квітку, а тепер це звичайна троянда, одна з багатьох. Маленького принца охопив відчай від непевності системи своїх життєвих цінностей. Йому так хотілося любити одну-єдину троянду, та виявилося, що на Землі багато таких троянд. Маленькому принцу хотілося бути великим, але ж простої троянди, трьох вулканів, один з яких погас, для цього замало.
Маленький принц познайомився з Лисом, і той допоміг йому осягнути сенс життя. Лис пояснив, що для того, щоб мати друзів, потрібно віддати іншому частину власного серця. «Як хочеш мати друга – приручи мене!» – каже Лис і додає, що його секрет дуже простий: найголовнішого очима не побачиш, а тільки серцем. Маленький принц зрозумів, що його улюблена троянда є такою цінною для нього тільки через те, що квітці віддано багато часу і турботи. Маленький принц відповідав за цю троянду. Саме тоді він відчув гостру потребу повернутися на свій астероїд, побути вдома, біля своєї троянди.
У своїй казці Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке людське суспільство, у якому напрямку рухається земна цивілізація і Всесвіт взагалі, що таке справжні й фальшиві цінності життя, що таке боротьба людяного й бездуховного, яке значення мають у світі краса, дружба, кохання. Проте найважливішим є питання про те, як повернути людям втрачену духовну сутність, як зробити людство щасливим. Наприкінці казки Маленький принц і пілот повертаються кожен до своєї оселі. На думку Антуана де Сент-Екзюпері, головне, щоб кожна людина повернулася до самої себе, до вічних цінностей, осягнувши сенс буття. Головне, щоб кожна людина зуміла зберегти й відродити у своїй душі чисте дитяче світосприйняття.