Щоб стати видатним людина повинна досягти помітного успіху в певному виді діяльності. Усього видів діяльності у світі безліч, і той, хто бажає стати видатним, має добре проаналізувати свої таланти, здібності і нахили, щоб займатися саме тим, що в подальшому може принести йому високий статус, славу і визнання. Я думаю, що кожна людина може стати видатною, для цього дуже важливо попередньо правильно здійснити аналіз самого себе і своїх можливостей. Якщо це буде зроблено правильно і ефективно, що ж, на шляху до слави перед людиною буде стояти ще багато завдань, які необхідно долати з труднощами. Тим не менш, швидше за все, видатного статусу досягти вдасться.
Кожна людина хоча б у глибині душі хоче бути видатною. Для цього необхідно добре подумати, застосувати свої якості найкращим чином і бути готовим до постійної серйозної праці. Втім, справедливості заради варто помітити, що далеко не завжди статус видатної людини рівнозначний стану щастя. Проблема в тому, що замість пошуків щастя людина часто шукає славу, якийсь певний статус тощо. Але лише боротьба і пошук щастя вартий серйозної і відповідальної праці. Все інше – це всього лише приємне, але далеко не обов’язкове життєве доповнення, без якого, загалом, цілком можна обійтися.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
Моя перша книжка у житті називається""
Мені перший раз її прочитали коли мені було років. Мені її прочла Моя(мама,бабушка)
Мені вона дуже сподобалася тому що
Коли я виріс та прочитав цю книжку сам вона мені дуже сподобалася. Как то так пример готов.