Твір з'явився у XVI столітті і відомий у багатьох варіантах. Упродовж кількох віків його текст змінювався. Відносно фіксований виклад зберігся з XIX ст.
Основа сюжету — розповідь про трагічну загибель народного улюбленця, Байди. Документально це прізвище не зафіксовано, однак реальні історичні деталі сюжету дали підстави для пошуків конкретної особи, факти із життя якої покладено в основу оспіваного в думі образу. Існує кілька версій щодо його прототипу. Слово «Байда» сприймається як власна назва, додаток до прізвища — Байда-Вишневецький. Для тієї доби звично було давати героям влучні прізвиська. Однак українській мові відома й загальна назва «байда», яка ще наприкінці XIX століття вживалася на позначення гультяя, людини безтурботної. У сучасній літературній мові є спільнокореневі слова: «байдикувати», «байдуже».
За сюжетом, значення «гультяй» щодо слова «байда» не вмотивовується, хоча герой і п'є горілку «не день, не два, не одну нічку та й не годиночку». Насправді козаки так і проводили вільні від боїв і походів дні.
Мій улюблений драматичний твір Лесі Українки «Кассандра». В поемі розглядається проблема поетики імен власних в цій драмі. Кассандра – пророчиця. Кассандра вірить у Долю, темну і страшну богиню, сліпу, невблаганну, що не знає ні жалю, ні ласки. Проте було б наївно на підставі всіх цих і подібних місць драматичної поеми говорити за те, що вона перейнята містичними настроями. Це можна було б твердити лише в тім разі, коли б пощастило довести, що настрої ці йдуть від самого автора, а не являють собою предмет об’єктивного художнього змалювання. Бо ж не могла Леся Українка, малюючи Кассандру, змусити її заперечувати існування богів і раціоналістично тлумачити свої пророцтва. Звичайно, образ Кассандри великою мірою усучаснений; але в цій модернізації поетка спинилась там, де вдержало її художнє чуття.
Твір з'явився у XVI столітті і відомий у багатьох варіантах. Упродовж кількох віків його текст змінювався. Відносно фіксований виклад зберігся з XIX ст.
Основа сюжету — розповідь про трагічну загибель народного улюбленця, Байди. Документально це прізвище не зафіксовано, однак реальні історичні деталі сюжету дали підстави для пошуків конкретної особи, факти із життя якої покладено в основу оспіваного в думі образу. Існує кілька версій щодо його прототипу. Слово «Байда» сприймається як власна назва, додаток до прізвища — Байда-Вишневецький. Для тієї доби звично було давати героям влучні прізвиська. Однак українській мові відома й загальна назва «байда», яка ще наприкінці XIX століття вживалася на позначення гультяя, людини безтурботної. У сучасній літературній мові є спільнокореневі слова: «байдикувати», «байдуже».
За сюжетом, значення «гультяй» щодо слова «байда» не вмотивовується, хоча герой і п'є горілку «не день, не два, не одну нічку та й не годиночку». Насправді козаки так і проводили вільні від боїв і походів дні.