Як я провів літо? Чудово! Це прекрасна, безтурботна пора. Спиш до обіду, граєш у комп’ютер до того часу, поки не набридне, а потім йдеш гуляти на вулицю. Звичайно, були й більш насичені подіями дні. Це коли ми ходили в походи, з батьками їздили на море…
Цього літа я часто ходив у похід зі своїми друзями та братом. Добиралися до місць пішки, з дуже важкими рюкзаками. Перший похід був виснажливим, бо йти довелося довго. Коли ми дійшли до потрібного нам місця, знесилені, впали на м’яку траву. Після відпочинку брат з другом пішли за дровами. Знайшовши дрова, ми розпалили багаття, засмажили сардельки й запекли картоплю. На природі ми грали в карти, у футбол і бадмінтон. В цей день сонце так сильно припікало, що ми не стрималися та стрибнули в озеро.
Наприкінці липня ми з батьками полетіли на море до Туреччини. Нам дуже сподобався наш готель: багато водних гірок, ігрових кімнат, безліч солодощів. Але через кілька днів ми з моїми братами вирішили урізноманітнити свій літній відпочинок. Знявши з себе браслети нашого готелю, ми відправилися подорожувати по інших готелях. Кордонів поділу не було, тому ми легко проникали на чужі володіння. Там ми теж веселилися: каталися на гірках, на колесі огляду та навіть пробували страви з чужих ресторанів.
Це літо мені дуже сподобалося, було багато радісних днів! Дуже хочеться повернути ці безтурботні дні. І тому я з нетерпінням чекатиму наступних літніх канікул.
До речі, коли у школі я отримав завдання скласти твір на тему «Як я провів літо?», то розповів у ньому про свій чудовий відпочинок.
У своєму романі в віршах «Маруся Чурай» письменниця Ліна Костенко піднімає важливі життєві питання, серед яких збереження кращих людських якостей, добро заради інших та розуміння поганого та хорошого у оточуючому нас світі. Людина на протязі усього свого життя постійно зустрічається з різноманітними труднощами, іноді навіть з жорстокістю та підлістю не тільки сторонніх, але й досить близьких людей. І все-таки, не зважаючи на будь-які труднощі, людина повинна знову і знову підійматися, закликаючи на до небачені резерви сили і стійкості. Один раз витримати випробування – це замало, а ось витримувати випробування все життя, коли треба берегти гідність та честь – такого гідна лише справжня людина.
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.
Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
Мелашка : Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.
Відповідь:
Як я провів літо? Чудово! Це прекрасна, безтурботна пора. Спиш до обіду, граєш у комп’ютер до того часу, поки не набридне, а потім йдеш гуляти на вулицю. Звичайно, були й більш насичені подіями дні. Це коли ми ходили в походи, з батьками їздили на море…
Цього літа я часто ходив у похід зі своїми друзями та братом. Добиралися до місць пішки, з дуже важкими рюкзаками. Перший похід був виснажливим, бо йти довелося довго. Коли ми дійшли до потрібного нам місця, знесилені, впали на м’яку траву. Після відпочинку брат з другом пішли за дровами. Знайшовши дрова, ми розпалили багаття, засмажили сардельки й запекли картоплю. На природі ми грали в карти, у футбол і бадмінтон. В цей день сонце так сильно припікало, що ми не стрималися та стрибнули в озеро.
Наприкінці липня ми з батьками полетіли на море до Туреччини. Нам дуже сподобався наш готель: багато водних гірок, ігрових кімнат, безліч солодощів. Але через кілька днів ми з моїми братами вирішили урізноманітнити свій літній відпочинок. Знявши з себе браслети нашого готелю, ми відправилися подорожувати по інших готелях. Кордонів поділу не було, тому ми легко проникали на чужі володіння. Там ми теж веселилися: каталися на гірках, на колесі огляду та навіть пробували страви з чужих ресторанів.
Це літо мені дуже сподобалося, було багато радісних днів! Дуже хочеться повернути ці безтурботні дні. І тому я з нетерпінням чекатиму наступних літніх канікул.
До речі, коли у школі я отримав завдання скласти твір на тему «Як я провів літо?», то розповів у ньому про свій чудовий відпочинок.
Пояснення: