Як відомо, мудрість завжди цінувалася у народі. Особливо, якщо це стосувалося суперечок простих людей і багатіїв. Саме цій темі й присвячена українська народна казка «Мудра дівчина».
Розповідається у ній про двох братів — бідного і багатого. Як буває у житті, багатий був надзвичайно жадібним і дурним. Не хотілося йому віддавати корову бідному братові, тому й вирішив обдурити його. Багач почав загадувати бідному загадки, які не можна було розгадати.
Та ніхто не думав, що донька бідняка, Маруся, виросла такою кмітливою і розумною, що знайде вихід із будь-якої ситуації. Саме вона і підказала батькові відгадки на всі панські загадки.
Оскільки казка «Мудра дівчина» належить до соціально-побутових, то стає зрозумілим такий сюжет. Бо простим людям завжди хотілося перемогти у цій вічній суперечці. І разом з тим у казках підкреслювався розум народу, його талант і вміння. А ще в казці говориться про добро і зло. Оскільки, добро завжди перемагає, то й мудра дівчина зі своїм батьком перемогли злого і жадібного пана.
У жнивних піснях поряд з оспіванням роботи на ниві з´являються архетипні образи небесних світил, — сонця, місяця, ясних зірок, які супроводжували людей у їхній праці. Тут молодий місяць постає в образі срібного серпа, а зірочки на небі порівнюються з копами в полі — «скільки в небі зірочок — стільки в полі копочок». Поширеним є також образ веселки.
Объяснение:
Значна частина вказаних творів відображає завершення праці женців: «До кінця, женчики, до кінця, Підемо додому за сонця...». Завершивши роботу, женці качалися по стерні.
Часто біля «бороди» імітували оранку, сівбу, скородження, що було символічним відтворенням цілорічного кола польових робіт і мало, за віруваннями, забезпечити безперервну родючість ниви. При цьому співали: «Вже-сьмо посіяли, поорали, поорали, / Бодай-єсьмо на без рок дочекали, дочекали». Тотемічними віруваннями позначені обжинкові пісні-звертання до польових птахів. Провідними їх мотивами є смуток за минулим літом, співчуття.