ОбъМи сьогодні цілу годину
Прибирали новий клас.
Сто папірців від ірисок,
Сто недогризків і записок
Виявилося у нас.
Я одного разу ненароком
Задрімала за уроком.
Мені класно та приємно,
Я на човнику пливу,
І одне незрозуміло,
Двійка сон, чи наяву.
Контрольні завдання,
Не хочеться розв'язувати,
Прекрасна погода
Що краще погуляти!
Матиматику вважай,
Предметом складним,
Вчитель, згадай,
Як сам був молодим!
По укрмове поставили двійку,
На математиці зломав я лінійку,
На фізкультурі впав я з каната,
Вчитель зітхнув і сказав: «Слабовато ...»яснение:
Відповідь:
Коломийки, ще й про школу, задали писати,
Коломийки, коломийки, як же вас складати?
Школа наша дуже гарна, затишна, чистенька,
Це коли стоїть порожня, а з дітьми - гучненька
Дуже люблять школу діти, влітку - особливо
Взимку вже не дуже люблять... ох, любов мінлива
"Математику вивчайте, діти, неодмінно!" -
Каже вчитель, ну а діти ловлять ґав у вікнах
"Не зробив завдання? Двійка! Що, не знаєш? Двійка!"
"Я так вчитися не хочу" - плачеться Марійка
"Якби б нам за гарні знання видавали б колу
Та цукерки - тоді б діти полюбили школу"
Назва: "Кольорові миші"
Автор: Ліна Костенко
Рід: лірика
Вид: філософська
Тема: розповідь про життя кілька століть тому, коли чаклунство засуджувалось.
Ідея: кожна індивідуальність має право на життя.
Худ. засоби:
Епітети: розлючений сусід, кленових віт, осіннє сонце, жовтих і сухих листків.
Повтори: кажу...кажу; коликоли.
Метафори: збити з пуття, кіт залив вирок.
У творі розповідають про дівча, яке вміє з листочків робити "кольорові миші". Проте її засуджують, адже вона не є такою, як всі. Прочитавши цей твір, я зрозуміла, як важливо бути індивідуальністю, протистояти насиллю над особистістю.
Объяснение:
Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання, та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голосно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще б взялися за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали о