Іван Франко у своєму творі описує останній період життя Івана Вишенського. Головний герой був письменником, любив подорожувати. Події відбуваються на горі Афон, де чудові краєвиди і прекрасна природа. Він вирішує до кінця своїх днів жити у самотній печері.Цей крок являється несподіваним для всіх і самого Вишенського! Під час перебування у ній, в його душі панує мир і спокій. В цій ідилії дідусь роздумує про віру і Бога з яким він прагнув зустрітися.Кожен день старець молиться, тим самим себе заспокоюючи. Коли до печери вітром принесло вишневий цвіт, то у його душі прокинулися спогади про рідну землю, але він остаточно вирішує що він схимник. І навіть коли старець прочитав листа, глибоко розгубився: чи змінити своє рішення, чи ні? Дідусь вирішує залишитися у печері заради ж самого себе. Хоча Вишенський прекрасно розуміє, що він неодмінно потрібний козацькій баркі. У фіналі твору, старець помирає, але він залишається патріотом, тому що йшов він за своїм голосом сумління і не зрікся свого бажання!
Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро и просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко “Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья” Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья, хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.
Прометей украл огонь у богов и дал людям. за это боги привязали его к скале и каждый день прилетал орел и клевал его печень.