Усі ми прагнемо щастя, але за нього потрібно боротися щодня. Щастя просто так не прийде і не постукає тобі у двері. Щастя приходить до радісних, веселих, позитивно настроєних людей. Там воно і осідає надовго.
Воно не любить похмурих, сумних і весь час незадоволених осіб. У любій ситуації можна знайти позитивну сторону, а можливо і краплину щастя. Потрібно тільки уважно придивитися.
Для мене щастя – це коли усі мої рідні здорові та щасливі. Щастя – це коли у країні, в якій я народилася і живу, немає війни.
Щастя – коли у мене в сім’ї народився братик або сестричка. Бути щасливою означає бути радісною за свої досягнення, за досягнення своїх рідних та друзів.
Щастя є в кожному з нас, тому що всі ми унікальні та неповторні. В мене є абсолютно все для того, щоб бути завжди щасливою. За це потрібно боротися і дякувати Богові кожного дня. Будьте щасливі!
Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zapovit-shevchenko-istoriya-napisannya/