1) Він поводиться з Журденом, як з обділеною розумом людиною. Вчителю все одно чи буде щось знати Журден, чим довше буде тривати навчання, тим більше грошей отримає вчитель.
2) В момент спіскування з учителем філософії, коли він приміряв костюм. Апогей демонстрації його невігластва - сцена посвяти в "мамамуші".
Обираючи науки для вивчення він керується думкою "дворяни це вивчають, одже і мені треба.
3) Довірливість, неуважність, слідування сліпій мрії, невігластво;
4) Тому що йому застилає очі можливість швидко пробитися в даорянство.
Обдурений герой не викликає співчюття, адже він не хотів навіть слухати доводів рідних людей, що хотіли вберегти його від шахраїв. І ще тому, що він був готовий зректися рідного батька, бо він був міщанином; Журден хотів "продати" дочку за сумнівний титул якогось "мамамуші", про який навіть ніколи не чув.
Объяснение:
1) Він поводиться з Журденом, як з обділеною розумом людиною. Вчителю все одно чи буде щось знати Журден, чим довше буде тривати навчання, тим більше грошей отримає вчитель.
2) В момент спіскування з учителем філософії, коли він приміряв костюм. Апогей демонстрації його невігластва - сцена посвяти в "мамамуші".
Обираючи науки для вивчення він керується думкою "дворяни це вивчають, одже і мені треба.
3) Довірливість, неуважність, слідування сліпій мрії, невігластво;
4) Тому що йому застилає очі можливість швидко пробитися в даорянство.
Обдурений герой не викликає співчюття, адже він не хотів навіть слухати доводів рідних людей, що хотіли вберегти його від шахраїв. І ще тому, що він був готовий зректися рідного батька, бо він був міщанином; Журден хотів "продати" дочку за сумнівний титул якогось "мамамуші", про який навіть ніколи не чув.
Объяснение:
Кожен раз коли пензлик чи олівці потрапляють до мене у руки, я опиняюсь у світі дивовижної фантазії. Яскраві барви одразу ж прикрашають сіру рутинність і серце наповнює тепле хвилювання - чи вдасться передати на папері свої думки. Я дуже люблю малювати і вважаю свій інтерес дуже корисним, тому що саме картини допомагають людям розвиватися духовно. Кожен раз коли у моїй голові зароджується сюжет нової картини, я намагаюся передати всі порухи моєї душі у плавних лініях або ж нестриманих мазках.
Найбільше я люблю малювати зиму. Уявіть но собі...Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.