Я- українець! І тому забов"язаний піклуватися про свою Батьківщину, бо народився в ній і виріс, бо інакше не поважатиму себе самого.
А поки я вивчаю рідну мову, забуту більшістю нашого народу, історії моєї країни, яку видаляли наче пляму з пам"яті. Я вчу різні науки , щоб бути корисним своєму народу та країні.
Я-українець! І хочу пишатися цим званням. А для цього я повинен знайти своє місце в своїй країні, а не за кордоном. Хочу працювати й жити на своїй Батьківщині, дихати її повітрям, плавати у Дніпрі, гуляти у своїх лісах та по своїм ланам. Але для цього треба зберегти нашу природу. А поки що вчусь не смітити та піклуватися про птахів й міських тварин.
Я- українець вже зараз! І тому вчусь , щоб до своїй Україні в майбутньому!
Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.
Одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я зрозумів, що то був перекладач.
Я підійшов ближче. І сказав:
- Не дуже-то тямовитий у тебе костюм!
Крихітка-космонавт відповів:
- Нашій цивілізації так не здається.
Я вирішив запитати:
- А де ця ваша цивілізація?
- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.
Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.
- А як ти сюди потрапив?
- Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу.
Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників. Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?