Объяснение:
Один із поетів написав про своє дитинство в повісті Гуси-лебеді летять це був Михайло Стельмах . Хоч на той час життя було тяжке , був голод , люди навіть немали взуття . Але Михайло був дуже доброю дитиною це мені запало до душі під час читання цієї повісті . В ній Михайлик розповідав цікаві історії з свого життя , він дуже любив казки та легенди, які розповідали йому дідусь Дем'ян та бабуся . Цьому хлопчині був цікавий навколишній світ він вважав що це казка . Сам же. Михайлик був дуже допитливою дитиною йому були цікаві книги , хоч на той час всі думали що це нечиста сила але йому подобалося читати , всякими здобував книги . Напевно тому він і став письменником бо з дитинства захоплювався цим . Це хлопчик з дуже хорошим серцем , не завжди його доброта радувала батьків але в глибині душі вони тішились що виховали такого сина . Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але ди Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим. Мені дуже подобається ця повість !
Цитатна характеристика:
- «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
- «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;
- «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
- «…бере і в свого, і в чужого»;
- «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
- «Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;