М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

ТЕСТИ Свої думи Т. Шевченко називає:

А) важливими; б) серйозними; в) хвилюючими; г) Єдиними.

2. Звертаюсь до своїх дум, поет у творі просить їх:

А) Не кидати його; Б) принести щастя простому люду;

В) розвеселити тих, хто засмучений;

Г) захистити Бога від покарання панського.

3. Годину, в якій живе Т. Шевченко, він називає:

А) відповідальною; б) Лихою; В) щасливою; г) темною.

4. Автор поезії бажає, щоб його думи до нього:

а) повсякчас озивалися; б) мали прихильність;

В) Прилітали; Г) ставилися з великою шаною і повагою.

5. Річка, яка згадується у цьому творі:

А) Дунай; б) Каяла; в) Ворскла; г) Дніпро.

6. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче погуляти:

А) У степу широкому; Б) вздовж річки; в) по Україні; г) неподалік від Аральського моря.

7. Кого у творі названо убогими?

А) Українців; б) кобзарів; в) Киргизів; Г) моряків Аралу.

8. Убогі, голі перебувають на волі і ще:

А) обробляють ниву; б) борються з несправедливістю;

В) намагаються довести свою значимість; г) Моляться Богу.

9. Свої думи автор прагне привітати, як:

А) великих гостей; б) Діток; В) миттєве щастя; г) добру прикмету.

10. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче:

А) залишитися вільним; б) здобути незалежність України; в) Заплакати; Г) померти.

11. В якому році написана поезія Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»? а) 1845; б) 1820; в) 1847; Г) 1807.

12. Жанр поезії Тараса Григоровича «Думи мої…»:

А) інтимна; б) пейзажна; в) Громадянська; Г) філософська.​

👇
Ответ:
dianarudak
dianarudak
02.01.2022

1 а2а3 б4в5 г...6а7 в8г9б10в...11в12незнаю

4,8(51 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
BrainS711
BrainS711
02.01.2022

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дороги, заліг за копицею сіна. Нанюхав у сіні кілька мишей, підснідав ними і знову виструнчив носа у спину Василя Чепіжного та його коня.

Чепіжний в’їхав конем у мокрий ліс. Сіроманець поволеньки на старих своїх лапах рушив за ними.

Чепіжний наставив вуха на лісову невідомість, сплигнув з коня, перекинув рушницю з руки в руку, повів коня стежкою, вивів його на галявину, прив’язав до сосни, а сам відійшов і заліг у ямі.

Сіроманець заліг і собі позаду Василя Чепіжного і його коня. Вітер дув Сіроманцеві в ніс. Вітер гостро пахнув конем, але між конем і Сіроманцем лежали Чепіжний та його рушниця.

Щось хряснуло в соснах! Василь зняв картуза і задихав у нього. Кінь затрусився, застриг вухами і ліг на землю.

— Не лягай! Не лягай на землю! — зашепотів коневі Василь Чепіжний. — Встань! Встань і пахни!

Знову щось мокро хряснуло в лісі. Рушниця в руках Василя Чепіжного сіпнулася на той хряскіт, око завмерло на мушці.

Кінь не вставав, дрібно тремтів, падали краплі на нього, і від кожної краплини він здригався, як від пострілу.

«Старе і хворе! — подумав про свого коня Чепіжний. — Чом він тебе не з’їв, коли ти ще було молоде!.. То вже лежи, а прийде — на цей раз я його неодмінно укохкаю!»

Свиснула синиця, її порожній осінній свист не сподобався Чепіжному. Посіяв дощ.

Чепіжний одягнув картуза і ліг щокою на курки. Так вони і лежали: кінь, Чепіжний, а поза ними вовк. Вовк звівся на лапи.

Не встиг Чепіжний ойкнути, як вибита з його рук рушниця полетіла в кущі і Сіроманець задихав йому в покраплену дощем горлянку.

Скочив на ноги кінь, хилитнув сосною, заіржав, відірвався, повалив один кущ, другий — Сіроманець побіг було за ним, проскочив галявину, але повернувся до Чепіжного.

Чепіжний світив сірник по сірникові, задкував лісом від Сіроманця, відмахнувся патронташем, ускочив в болото, у воду, в мочарі — Сіроманець спокійно ішов за ним.

— На, на, все, що хочеш, на! — викидав під ніс Сіроманцеві Чепіжний із торбини хліб, бринзу, патрони викидав. Сіроманець загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі.

Перед оком Чепіжного на воді тихенько кипів осінній дощ, за осокою сірів Сіроманець.

4,6(97 оценок)
Ответ:
ssamandrakova
ssamandrakova
02.01.2022

ответ:Твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» мене дуже зацікавив. Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком. Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити. Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті.

4,8(66 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ