Але бувають такі моменти як ця людина може себе нетак повести в тій чи іншій ситуації,а такі моменти бувають!Тобто вона можете десь щось обазливе сказати але це буде сказане з гарячу або просто з поганого настію.Не потрібно ображатися на неї!Навіть якщо вона тебе підставила чи підвила я впевнина це було не нароком.Звичайно в такі моменти дуже стає образли і боляче на душі і одразу забувається те все добре що зррбила ця людина для тебе!А нетреба одразу забувати такі моменти требе просто не ображатися і прощату ту людину,бо вона ближня!Я думаю що та людина теж все зважить і зрозуміє що вела себе не так! Сподіваюсь до
Письменник перебирає тринадцять варіантів назви твору. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. І він записує: "В зелених горах". Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Тому що, її батько дяк і він ставить Бога