познайомити учнів із історико-культурними умовами розвитку української літератури від найдавніших часів до середини ХІХ століття; її світоглядними й естетичними засадами, провідними жанрами, питанням періодизації, стильовими особливостями літературних періодів, чинниками зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів; розвивати навички усного мовлення, вміння вмотивовувати власні думки; виховувати інтерес до історичного минулого, формувати читацьку предметну, загальнонавчальну і ключові компетентності.
Візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй праці «Історія війн» описує склавинів та антів – можливих предків українців – як людей, що непідвладні комусь одному. Вони вирішували усі справи спільно, народовладдям.
Конституція Пилипа Орлика – перша українська та одна з перших європейських конституцій – запропонувала розподіл влади на окремі гілки й критикувала «самодержавство».
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» – перша пісня, яка прозвучала у космосі. Її проспівав український космонавт Павло Попович на кораблі «Восток-4» спеціально для конструктора космічних кораблів українця Сергія Корольова. Його Ілон Маск, засновник космічної компанії SpaceX, назвав одним з найкращих фахівців у галузі.
Уродженець Полтави Юрій Кондратюк розробив «теорію зупинки» на небесному тілі з сильним гравітаційним полем. Ще студентом гімназії він зрозумів, як забезпечити посадку та зліт усього космічного корабля. Уже через 40 років американці успішно використали розрахунки Юрія Кондратюка під час висадки астронавтів на Місяць.
Ерцгерцог Вільгельм Габсбурґ так захопився українською мовою та культурою, що це забрало його життя. За любов до вишиванок отримав прізвисько Василь Вишиваний, він писав вірші українською, командував загоном Українських січових стрільців, а згодом став міністром УНР. Радянські агенти викрали його у Відні, а потім засудили до 25 років тюрми за спробу створення «самостійної України».
1976 році під час матчу між СРСР та НДР у Монреалі канадець українського походження Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці та з прапором України і станцював гопак. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!».
Там цитати тоже есть
У ряд нагарніших та красивих треба поставити ім'я головної героїні драми «Бояриня» Оксани Перебійної. Цей образ несе в собі не лише жіночу вірність і любов, а і відповідальність за українську національну справу. Оксана - освічена, волелюбна дочка козака. Степану вона говорить:
Не думай, ніби я порожня панночка що тільки має на розумі забави і залицяння.
Оксана полюбила Степана і думала, що окрім нього їй нічого не треба, одружившись, в спорідненому крузі вона вважала себе найщасливішим. І усе змінилося після переїзду в Москову. Чужі звичаї, неволя, зневага, тут «якась неволя басурманська» : не смій ні око підняти, ні розмову підтримати, ні за ворота двору ногою ступити. Вона з болем усвідомлює своє невільництво, з болем вириває з серця надії на заступництво за скривджених співвітчизників. Немає сили у неї перенести справжнє положення свого чоловіка, який «повинен »холопом Степкой« себе називати і руки цілувати, як невільник».
Больових страждань наносить Оксані не так розлука з батьківщиною, як діяльність, беззмістовне життя. Невипадково згадується шабля, що заіржавіла в піхвах, яка втратила своє призначення. «Руки від крові чисті» здаються покритими іржею, оскільки нічого не робили для завоювання волі і свободи. Героїня здійснює суд над собою, вважаючи, що її життя позбавлене сенсу. І з цих пір сили поступово покидають Оксану, вона не здійснює опору хвороби. Усвідомлення відступу від власних принципів роздирає дівоче серце. Коли настало прозріння, вона побачила боязливу душу Степана, його надмірну обережність і бездіяльність. Власним приниженням перед царським оточенням він принижував і дружину.
Занадто я жаліла… у тому і горе… Якби я мала сили не жаліти, то вирвалася б геть з цього ярма - і ти б звільнився від іржі…
говорить Оксана. І це, я думаю, марні очікування. Оскільки чоловік, який дуже дорожив своєю кар'єрою, колись би не покинув службу і не пішов би за нею. Важко переживає Оксана національне приниження: «Зламалася воля, Україна лягла під ноги Москві». Вона відчуває свою непотрібність рідному краю. «Кому потрібне те моє здоров'я, та і я сама»? — роздумує розчарована жінка, Оксана помирає. «Неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої Оксани, а звідси — омертвляння національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності Україні наблизили ранню смерть героїні», — вважає Олесь Ковальчук. У передсмертних словах Оксани сплелися ніжна любов до рідного краю з невимовною скорботою, народженою її невільницьким положенням.