Нехай підождуть невідкладні справи!
На сьогодняшній день дуже багато людей спішать кудись не розуміючи того, що в цій спішці вони втрачаюють саме найдорожче і перестають помічати те, заради чого дійсно варто жити на цьому світі. Мало хто з нас останнім часом дійсно задумувався і звертав увагу на те, яка красива погода, який насправді мелодійний ранковий спів пташок і так далі.Люди так стараються встигнути все що забувають про те, що деколи потрібно просто зупинитись на хвилинку, відкласти усі свої невідкладні справи і просто видихнути. Видихнути і озирнутися можливо в цій спішці за чимось високим вони втратили щось дороге. Насолоджуватися моментами на нинішній день стає все ваще. Чим старше ти стаєш, тим все складніше відчувати ці пориви щастя і задоволення від таких простих речей які нам піднімали настрій і робили щасливими в дитинстві.
Як мало часу сьогодні через своі невідкладні справи люди приділяють своїм батькам, бабусям і дідусям. Ці старі люди просто страждають від самотності і почувають себе надзвичайно самотніми.
Отже, нехай всі невідкладні справи почекають, адже в світі є так багато цікавих і дійсно важливих речей які як ніколи потребують вашої уваги і часу. Насолоджуйтеся цими короткими переривами між спішкою за невідкладною роботою і живіть на повну.
Зі слів великої і знаменитої української песьменниці Ліни Костенко: “Нехай підождуть невідкладні справи. Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми…”, можна зрозуміти що наш час вартий більшого.Загалом, людям вартує більше вільного часу приділяти таким простим речам як відкрита розмова з своїми рідними та близькими, адже нажаль вони не вічні, такоє варто як омога більше насолоджуватися яскравими і миловидними багатствами природи, адже вона того дійсно варта.
Відповідь:
Тугар Вовк майже все своє життя прожив як боягуз. Він понад усе любив владу, гроші і власне життя. Вся його життєва філософія зводилась до одного. "Життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш", - так казав Тугар Максимові, коли той потрапив у полон. "Все ж таки життя краще, ніж смерть!" - а це слова Тугара Вовка до бегадира Бурунди, коли вони зрозуміли, що потрапили у смертельну пастку в тухольській долині. Заради власного життя, влади Тугар не один раз зраджував: руських князів, коли потрапив у полон монголів при битві на річці Калці; тухольців, коли привів до них у село монголів; та й самих монголів, коли в останню мить свого життя врятував Максима від меча Бурунди.
Пояснення:
У 1887 р. І. Франко видав збірку «З вершин і низин». Збірка містить 7 розділів, замість прологу її відкриває програмний вірш «Гімн». Автор створив високохудожній образ «вічного революціонера», що символізує вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю…
Ідея незламності бажання й пошуків волі і правди, невпинного зростання визвольного руху в рядках вірша підсилена анафорою «ні». Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні спинити революційного народу, який прагне знищити будь-яку експлуатацію і перебудувати світ на основі соціальної справедливості:
Ні попівські тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Тематичною новизною твору стає психологічний та патріотичний драматизм, пафосна напруженість, які вдало поєднуються з логікою, строгістю думок. Саме таке поєднання здається найбільш вдалим для проголошення нових задач, нових демократичних ідей.
Велику роль надавав поет агітаторському слову — рушійній силі в зростанні самоусвідомлення українців як нації. І цей дужий рух передається у вірші низкою дієслів руху — рве, розповився, простується, спішить.
Завершується твір пафосним розгорнутим риторичним запитанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й оптимізму. Світлі часи, день свободи неодмінно прийде на Україну.
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
«Гімн» є кращим зразком політичної лірики, пройнятою мотивами мужності й визвольної боротьби.
Головний герой лірики І. Франка — незламний борець – вічний революціонер. Слово революціонер у цьому вірші вжите автором вперше в українській літературі.