Захар Беркут - тухольський старійшина, знахар, який вважає,що головне прожити життя чесно і віддано служити громаді
Син Захара - Максим Беркут. Це наймлолодший з восьми синів Захара. Він чесний, хоробрий, сміливий, наслідує ідеали свого батька.
Тугар Вовк - боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини (хоча, по правді, він їх собі випросив у князя, а той і радий був спровадити не зовсім надійного і вірного боярина подалі). Тугар сам виховує доньку Мирославу. Здається, це єдина людина у світі, яку він дійно любить. Він зверхній, гордий, пихатий, жадібний, підлий.
Мирослава - дочка Тугара Вовка. Дівчина, яку виховав лише батько, тому вона як справжній хлопчисько: смілива, рішуча, завзята, вперта. Але при цьому вона досить ніжна і жіночна, і на відміну від батька чесна, віддана.
Коротко про що повість: Події відбуваються весною 1241 р. у досить великому, свободолюбивому селі Тухля в Карпатах. Боярин Тугар Вовк ви є собі землі Тухольщини у Данила Галицького і намагається встановити тут свої порядки. Село, яке жило до цього дружно, вирішує вигнати боярина зі своїх земель. Розлючений Тугар, щоб помститися і приборкати непокірних, приводить в село монгольський загін, пообіцявши ворогу швидкий і безпечений перехід через тухольський перевал. Захар Беркут розуміє, що якщо не дати бій, то монголи знищать на своєму шляху не лише Тухлю, але й усі сусідні села. Звичайні люди змушені пуститися на хитрість: віддати рідне село на поталу ворогу, але замкнути їх при цьому в гірській долині як у пастці і знищити. Навіть сили природи стають на сторону звичайних селян - високо у горах починається дощ і досить швидко невеличка річка, яка текла через долину, перегороджена тухольцями, перетворюється у ненажерливу і безжалісну, глибоку і стрімку ріку, в якій безславно потонув весь монгольський загін. Окремою лінією в повісті йде опис кохання Максима і Мирослави. Закінчується повість тим, що Тугар Вовк, рятуючи Максима від меча Бурунди, сам гине. Захар Беркут, якому прийшлося зробити нелегкий вибір : життя сина взамін життя громади, помирає. Але Захар ще встигає побачити і те, як громаді вдалося побороти ворога, і те, як пощастило вижити його синові Максимові, і те, що Максим і Мирослава, подолавши всі перепони, вирішують поєднати свої долі.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Відповідь:
Головні герої:
Захар Беркут - тухольський старійшина, знахар, який вважає,що головне прожити життя чесно і віддано служити громаді
Син Захара - Максим Беркут. Це наймлолодший з восьми синів Захара. Він чесний, хоробрий, сміливий, наслідує ідеали свого батька.
Тугар Вовк - боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини (хоча, по правді, він їх собі випросив у князя, а той і радий був спровадити не зовсім надійного і вірного боярина подалі). Тугар сам виховує доньку Мирославу. Здається, це єдина людина у світі, яку він дійно любить. Він зверхній, гордий, пихатий, жадібний, підлий.
Мирослава - дочка Тугара Вовка. Дівчина, яку виховав лише батько, тому вона як справжній хлопчисько: смілива, рішуча, завзята, вперта. Але при цьому вона досить ніжна і жіночна, і на відміну від батька чесна, віддана.
Бурунда - монгольський командир. Жадібний, жорстокий.
Коротко про що повість: Події відбуваються весною 1241 р. у досить великому, свободолюбивому селі Тухля в Карпатах. Боярин Тугар Вовк ви є собі землі Тухольщини у Данила Галицького і намагається встановити тут свої порядки. Село, яке жило до цього дружно, вирішує вигнати боярина зі своїх земель. Розлючений Тугар, щоб помститися і приборкати непокірних, приводить в село монгольський загін, пообіцявши ворогу швидкий і безпечений перехід через тухольський перевал. Захар Беркут розуміє, що якщо не дати бій, то монголи знищать на своєму шляху не лише Тухлю, але й усі сусідні села. Звичайні люди змушені пуститися на хитрість: віддати рідне село на поталу ворогу, але замкнути їх при цьому в гірській долині як у пастці і знищити. Навіть сили природи стають на сторону звичайних селян - високо у горах починається дощ і досить швидко невеличка річка, яка текла через долину, перегороджена тухольцями, перетворюється у ненажерливу і безжалісну, глибоку і стрімку ріку, в якій безславно потонув весь монгольський загін. Окремою лінією в повісті йде опис кохання Максима і Мирослави. Закінчується повість тим, що Тугар Вовк, рятуючи Максима від меча Бурунди, сам гине. Захар Беркут, якому прийшлося зробити нелегкий вибір : життя сина взамін життя громади, помирає. Але Захар ще встигає побачити і те, як громаді вдалося побороти ворога, і те, як пощастило вижити його синові Максимові, і те, що Максим і Мирослава, подолавши всі перепони, вирішують поєднати свої долі.
Пояснення: