Відповідь:
Кайдашиха переживала після зникнення Мелашки. "Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину. Несподіване горе впало на неї, неначе камінь з неба". Після недовгих роздумів насмейній раді Кайдашиха вирішила йти разом з Балашихою та Лавріном на пошуки Мелашки.
На мій погляд, Мотря не була вже таким страшним нелюдом і звіром, щоб не відчувати жалю або не переживати за близьких їх людей. Мені здається,щоякби зникла невістка Мотрі, то вона також місця бсобі не знаходила, але от чи покинула б вона господарку, дім, чоловіка,щоб йти невідомо куди на пошуки - не впевнена.
Думаю, що обидві ці жінки, не дивлячись на їх непростий характер, все ж таки були в першу чергу жінками, які люблять своїх близьких і піклуються про них. Але Мотря більш скупіша і в першу чергу продумала б фінансову сторону проблеми і свою вигоду.
Пояснення:
Кайдашиха втерла сльози рукавом і терпіла не менше од Балашихи. . Довго плакали та сумували Кайдаші й Балаші. Кайдашиха, Балашиха та Лаврін постановили йти до Києва та шукать Мелашки. Балашиха вернулась на час у Бієвці, щоб тільки забрать на дорогу одежу та харч, і вони втрьох зараз-таки того дня пішли до Києва.
Объяснение:
Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
Юра2734 avatar
Юра2734
18.12.2017
Українська література
1 - 4 классы
ответ дан
Твір на тему неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки
1
СМОТРЕТЬ ОТВЕТ
ответ
4,0/5
14
forotaya
середнячок
5 ответов
522 пользователей, получивших
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
Тільки дивно, що не принци.
Таємницею укриті.
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
«Що болить?» — мене питали.
Але я не признавалась
— Я була малою горда,
— Щоб не плакать, я сміялась.
Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість.
Плачу я, щоб не сміятись.
Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.