У повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" ми стикаємося з трагедією людини, батька, і війна, головного героя – козака Тараса Бульби. Тарас Бульба яскравий представник українського народу, полковник, командир козаків. Його характер ми дізнаємося спочатку в мирній, а потім в бойовій обстановці. Більшу частину у своєму житті Тарас Бульба проводить на Запорізькій Січі або у військових походах на турків, поляків. Дружину він називає словом» стара " і з презирством ставиться до всяких проявів почуттів, крім хоробрості і удачі. Головні цінності в його житті-Боротьба за християнську віру і ТОВАРИСТВО, найвища оцінка «добрий козак» . Він не терпів розкоші і багатства в будь-якому вигляді. Козаки цінують Тараса, поважають його як полководця і вибирають його «наказним отаманом» . У Тараса Бульби два сини: Остап і Андрій, зовні схожі один на одного, але різні за характером. Він хоче перевірити дітей в бою і заради цього здійснює переворот в Січі. Тарасу довелося побачити дітей у бою. Остап-бездоганний боєць і надійний товариш. Він сильний і відважний, він справжній воїн, готовий віддати життя за спільну справу. Андрій-зовсім інший. Закохавшись в галявину, він йде проти батька і брата, переходить на бік ворога. Тарас вбиває невірного свого сина. Остап до кінця залишився вірним своєму обов'язку, і тому Тарас мало не погубив себе, намагаючись врятувати сина. Тараса полонили і живцем спалили, але і на багатті він думає про товаришів. «Та хіба знайдуться на світі такі вогні, луки і така сила, яка б пересилила російську силу! »
М. в. Гоголь в образі Тараса Бульби показав справжнього героя, бажання якого захистити Батьківщину до останньої краплі крові.
Объяснение:
Середньовічна література-література, що належить періоду, який починається в пізній античності (IV—V століття), а завершується в XV столітті. Самими ранніми творами, що чинять найбільший вплив на подальшу середньовічну літературу стали християнські Євангелія (I століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340-397), роботи Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410-428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом Стридонским (до 410 року) та інші праці Латинських Отців Церкви і філософів ранньої схоластики.
Зародження і розвиток літератури середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурним впливом античного світу і християнством.
Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло в XII-XIII століттях. У цей час його найважливішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію-Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії в XIV столітті, в інших країнах Західної Європи — в XV столітті. Цей перехід здійснювався через так звану словесність середньовічного міста, яка в естетичному плані має повністю середньовічний характер і переживає свій розквіт в XIV—XV і XVI століттях.
Объяснение:
Відповідь:Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.