Кожна людина повинна пам’ятати свій перший будинок і своїх батьків. Це є одним з основних життєвих принципів будь-якої людини, про кого б не йшлося. З одного боку, люди є одухотвореними істотами, створеними за образом Божим, а тому вони високоморальні, можуть чинити гідні вчинки, в тому числі і віддати данину пам’яті таким аспектам теж є для них вкрай важливим. З іншого боку, ми бачимо, що сучасне людське суспільство не заохочує щирі і добрі вчинки. Вважається, що будь-яке добро – це послуга, яка повинна оплачуватися.
Серед пам'яток минулого у стародавньому Києві - знаменитий архітектурний комплекс XI-XVIII сторіч - Софія Київська. Його центральна споруда - Софійський собор, закладений у XI сторіччі за наказом Ярослава Мудрого на честь його перемоги над печенігами. Відтоді Софія стає важливим культурним центром східнослов'янської держави. Тут було створено першу відому нам бібліотеку. У своєрідних майстернях - скрипторіях - працювали переписувачі книг. Скрипторії зазвичай обладнували при княжому дворі, при монастирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися. Про Ярослава літописець повідомляє: "Ярослав же... любив книги і, багато їх переписувавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам". Портрет князя, якого за прихильність до наук народ прозвав Мудрим, дивиться на нас із кам'яної стели, встановленої вдячними нащадками 1969 року у дворі заповідника навпроти Софійського собору. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той "сіяв у серцях людей книжні слова". На жаль, ми не знаємо, які саме книги були у бібліотеці Ярослава, не знаємо й того, яка доля спіткала це старовинне книгосховище.
