Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Объяснение:
З давніх давен Україна славилась своїми піснями та хороводним співом. Українці співали завжди. Поряд із ліричними піснями про красу природи та кохання, схвильованими творами про життєві турботи створено чимало народних пісень, що відображали історію боротьби українського народу за свободу та становлення національної самосвідомості.
Народна пісня – це справжня біографія нашого народу, з якої ми дізналися про народні обряди та звичаї, про важку працю, про материнську любов та ласку, про веселі жарти та насмішки.
Історичні пісні складають поетично-пісенну біографію українського народу, вшановують імена славетних синів нашої батьківщини. Передаючись із покоління в покоління, історичні пісні збереглись до сьогодні. Одними із найвідоміших історичних пісень є: «Ой на горі та й женці жнуть», «За світ встали козаченьки».
Объяснение:
Одного разу йшов Ведмідь
До друга - Зайця хитрого.
Він думав, як той чай наллє...
А вийшло - чорта лисого!
Зайцю тому було шкода
І чаю, й часу вільного.
Він зачинив свої вікнА,
щоб не зустріть голодного.
Мораль тій байки щось проста:
Хіба то друг, якщо безжальний.