Твір «Мої враження від твору «Гуси-лебеді летять»»
Повість «Гуси-лебеді летять» надзвичайно мені сподобалась. Михайло Стельмах легко, цікаво, з гумором та водночас ностальгічним сумом розповідає про власне дитинство. Воно випало на важкі післяреволюційні роки, коли країна була спустошена війною, розрухою та голодом. Автор не став прикрашати тогочасну дійсність. Однак дитинство все одно залишилось найчарівнішим часом у житті.
«Прямо над нашою хатою пролітають лебеді,» - так починається перший розділ повісті. Цим же образом твір і завершується. Гуси-лебеді виступають символом швидкоплинних дитячих років, часів, що вже ніколи не повернуться.
Объяснение:
– «Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже!»
– «Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!»
– «Та який ти з біса мудрий — …— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив.»
– «Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.»
– «Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.»
–« Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини»
– Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку.
–« Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.»
– «Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.»
–« Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.»
–« Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки.»
– «Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю.»
–« Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.»
– «Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в’яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжите.»