На мій погляд, у п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» гармонійно поєдналися елементи комедії і трагедії. Образ головного герою твору досить комічний, але за зовнішнім комізмом добре проглядається справжня драма: нерозумний і засліплений прагненням до дворянства Мартин міг лишитися усього – втратити майно, друзів, родину і навіть власне життя. Тому ніколи не треба на перше місце ставити звання та почесті, а треба завжди залишатися людиною у тих обставинах, що складаються у житті.
Нині ера інформаційних технологій.Час іде шаленими темпами і молодь,на превеликий жаль, дедалі недбаліше ставиться до минувшини.А чи справді треба знати минули,коли ми йдемо в майбутнє? На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років. Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух! До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення. Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!
Реальне - це віра хлопця в надприродні сили, що усе можливо зробити, якщо в це повірити і докласти зусиль. А фантастичним є цей момент "влітку, коли гроза знищила весь урожай, і юнак був дуже злий то до нього з’явився Капуш і сказав, що він — людина, повинен боротися, пізнавати, шукати правди у трьох коренях — у землі, у небі й у самому собі, в своїй душі. Хоче осідлати хмару, бути Планетником — хай спробує! Після зливи почалася спека, все горіло. Юнак вирішив викликати дощові хмари. І в нього це вийшло!"
На мій погляд, у п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» гармонійно поєдналися елементи комедії і трагедії. Образ головного герою твору досить комічний, але за зовнішнім комізмом добре проглядається справжня драма: нерозумний і засліплений прагненням до дворянства Мартин міг лишитися усього – втратити майно, друзів, родину і навіть власне життя. Тому ніколи не треба на перше місце ставити звання та почесті, а треба завжди залишатися людиною у тих обставинах, що складаються у житті.