Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.
Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки.
Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, Мар’яна намагається йому до , для дівчини Люби він є найщиріший друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує.
Дід пророкував йому: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.
Річка несе свої води від витоку до гирла, а життя вирує у воді та на березі. Хлюпає риба, виблискують над водою бабки з прозорими крилами, гучно, наче бомби, стрибають у ряску жаби. А вечорами ці жаби влаштовують по берегах гучні концерти!
На річці можна нескінченно гати за живими істотами. Ось містечко стрижів: вони видовбали незліченну кількість норок на крутому березі. Вийшло кілька «поверхів» з окремими «квартирами».
Існує так багато розваг для відпочинку на річці! Можна влаштовувати на березі пікніки та смажити шашлики на мангалі. А ще добре прив'язати до дерева «тарзанку» та стрибати з неї у воду з шумом та бризками! Тільки місце має бути перевіреним, щоб нічого небезпечного, твердого або гострого не валялося на дні.
Прийдеш на річку та подивишся навкруги: ось сидить рибалка з вудкою, а от інші рибалки закинули сітки. Хтось ловить біля берега раків, вміло витягуючи їх голими руками з норок. Кожен знайде собі заняття на річці.
І звичайно, найкращий відпочинок на річці - це нею на човні, на катері, а якщо річка велика, як Дніпро, наприклад - то на теплоході. Тільки помандрувавши річкою, можна по-справжньому зрозуміти її красу. А якщо кататися на маленькому човнику без мотора, то можна почути звуки природи, побачити спокійну красу водної поверхні та зелених берегів, по-справжньому відпочити в тиші ...