1. Мумі-тролі-це... мешканьці Доліни мумі-тролів, які схожі на іграшкових бегемотиків
2. У долині Мумі-тролів настала... весна
3. Під час прогулянки Мумі-троль і його друзі знайшли... капелюх
Чарівника
4. Тато Мумі-троля писав... мемуари
5. Капелюх вирішили використовувати замість... кошика для сміття
6. Яєчна шкаралупа в капелюсі набула форми... кругленьких хмаринок
7. Мумі -троль та його друзі вирішили погратись у... хованки вдома
8. Мумі- троль натягнув капелюха і перетворився на... чудернацьке звірятко
9. Мурашиний Лев упав у капелюх і перетворився на... крихітного Їжачка
10. Капелюх вирішили віднести до... річки і скинути у воду
11. Мама Мумі-троля у спеку запропонувала дітям перебратися до... печери
12. Нюхмумрик розповів "страшну" історію про... Чарівника-колекціонера
Объяснение:
тарас шевченко — людина, яка зробила для українського народу більше, ніж будь-які політики, що мали силу та можливість покращити життя людей. літературна спадщина поета надихала весь український люд до рішучих дій, щоб здобути свободу. глибокі філософські роздуми кобзаря нам, людям xxi століття, не лише зрозуміти дійсність у часи кріпацтва, але й прислухатись до його заповітів, які були, є та будуть актуальними завжди.
без чого не може існувати людина? звичайно, без батьківщини! для кожної людини, для кожного народу його рідний край є місцем, яке необхідно шанувати й любити. тарас григорович навчав нас: «свою україну любі за неї господа моліть». ми, кримчани, народились у казковому місці, яке любимо за дитячі спогади, за теплий хліб, за безкрайні степи, за величні гори. де б ми не були, по яких життєвих стежках не довелось би пройти, україна буде місцем, де нас завжди любитимуть і чекатимуть.
кожен з нас знає, що в сиву давнину не було поділу між українцями, росіянами, білорусами, був єдиний народ — слов’яни. народ, перед яким тремтів ворог, народ, якого об’єднувала віра. але в результаті політичних подій дружнє побратимство зникло й розділилося на різні держави.
подай же руку козакові
і серце чистеє подай.
і знову іменем христовим
ми оновим наш тихий рай, —
закликає тарас шевченко засланців у вірші «полякам» (1847 рік). ми повинні пам’ятати, що ми — брати однієї крові, і мусимо одне одному в скрутну хвилину, поважати традиції, яких дотримувались наші пращури, бо ніщо так не зближує людей, як спільні думки та віра.
Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить