Дорогая Роксолана!Твой рассказ мне очень понравился.Я горжусь,что родиллась на одной земле с такой девушкой как ты.Твоя любовь к Украине очень похвальна и нам есть чему научиться у тебя.Ты не унывала когда попала на чужую землю,где вокруг тебя были не знакомые люди,не понятный язык.А когда ты попала в дом Султана ,то всеми силами пыталаст и защищать свою родину даже на чужине.Мне очень жалко,что в конце жизни ты не успела побывать на родной земле,но ведь она всегда был в твоём сердце.А это и самое главное.Хранить родину и любить её тебе зе пример который ты предпонесла нам.
Детектив: Справа про крадія яблук -Діду, чого ти такий засмучений? - спитав свого діда Сергійко, виходячи з авто. Він тільки що приїхав до діда у село на канікули. - Та прикро мені, що не зможу пригостити тебе яблуками з того дерева, що я три роки тому посадив, пам'ятаєш? Перший врожай для тебе беріг. Такі яблука гарні були, великі такі, соковиті... А тільки що побачив, що якась потвора дерево обтрусила. Жодного яблучка не залишила, ще й гілку ось зламала. Півгодини тому ще були, до того, як дощ почався, а тепер... Ох, лишенько! - Ну, тільки б знайти цю падлюку, я йому покажу, як красти! - сердито промовив Іван Андрійович, тато Сергійка. Але як його знайти? - Тату, тату! Так дощ же був, тобто відбитки слідів мали залишитися! - відразу здогадався Сергійко. - Ти маєш рацію, синку, - погодився з сином батько. - Ходімо, пошукаємо. І дійсно: на ґрунті чітко були помітні відбитки чоловічих чобіт. Вони вели до краю городу і далі, до невеличкої хатинки неподалік. - Ах ти ж негідник! - не втримався дід. Це ж хата Степана-невдахи, пияка тутешнього. Ну, я йому...! - Ні, тату, - твердо сказав Іван Андрійович. Я сам до нього піду побалакати. Поясню йому, що красти не можна. Битися ми не будемо, не хвилюйся. За годину тато повернувся і приніс мішок яблук. Тих самих яблук, що зникли з дерева. Про що він говорив зі Степаном, тато не розповів, але після цього випадку Степан вибачився перед ними, мовляв, біс попутав. І більше він ніколи нічого не крав.
