Завдання: За твором "Місце для дракона" написати міні твір-роздум на тему "Хто ж насправді у цьому творі є драконом, а хто - людиною".
Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали твір "Місце для дракона", який справив на мене неабияке враження. Цей текст змусив мене замислитися над тим, хто ж справді у творі є драконом, а хто - людиною. У нашій свідомості дракон - це хиже створіння, яке діє за законами тваринного світу. Але ця казка-повість змушує змінити звичне ставлення до цих створінь.
Дракон Грицько дуже добрий, щирий та відданий. Він переймається важливими проблемами буття, прагне вчитися, пише вірші. Тобто це творча особистість, яка хоче постійного розвитку. Повним антиподом йому виступає князь, за наказом якого і знищено Грицька. Він і є справжнім драконом з його хижацькою натурою.
Батьки Павлуся («Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата з садочком і левадою». «…І шанували, і пестували вони того одинчика!» Наймити Павлуся («Наймит-парубок ще молодий, працьовитий, непитющий, а наймичка — теж чесного роду, осталась бідною сиротою, і покійниця прийняла її до себе, як рідну дитину»)Дружина Павлуся – «Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет… І віку йому таки чимало протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав, спав, аж поки навіки не заснув»
Читаючи драму, ми потрапляємо в чарівний світ фантастичних істот, взаємини між якими дуже нагадують людські стосунки. Леся Українка часто чула про різних лісових мешканців: водяників та русалок. У своїй драмі вона зобразила їх життя, їх духовний світ. У образі Мавки Леся Українка втілила свої найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину. І не важко здогадатися, що Мавка була часткою душі самої поетеси.
Вона була наділена духовним багатством, зовнішньою красою: її великі очі «грають» різними кольорами, «руки білі, і сама тоненька». Лукаш здивовано говорить про неї:
«А чом же в тебе очі не земні?Та ні, тепер зелені, а були,Як небо, сині… О! Тепер вже сиві,Як тая хмара… ні, здається, чорні,Чи, може, карі… Ти таки дивна!»Мавка надзвичайно любить волю, адже вона і є воля. І дуже дивується, коли Лісовик застерігає її: «Минай людські стежки… Раз тільки ступиш – і пропала воля!». Вона сміється: «Ну як таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде!». Чиста душа Мавки тягнеться до прекрасного. Мавка любить квіти, глибоко розуміє музику, пильно охороняє вже живе од біди. При зустрічі її з Лукашем, вона зупиняє його руку, яка здійнялася зламати берізку: «Не руш!... Не убивай!... Не точи! Се кров її».