Якось так повелося, що кожна нація вибирає собі улюбленого класика і його головний твір проголошується національною настільною книгою.
Звичайно, це в абсолюті.
Адже хай як не буде згуртованою нація, неможливо всіх примусити користуватися одним підручником.
Навіть якщо цей підручник – Кобзар.
Так, у порівнянні з багатьма іншими настільними книгами, Кобзар охоплює набагато більше: тут і любовна лірика, й гімни-протести, релігійні пісні, заклики до боротьби, історичні твори, пророкування.
Особисто для мене – Кобзар досі неперевершена книга.
Але ж чи повинен на столі бути один Кобзар?!
Кожна поважаюча себе людина повинна мати як мінімум три книжки: Кобзар – як демонстрація українськості, фахова книжка – щоб бути неперевершеним працівником і книжка з хобі – щоб у хвилини дозвілля насолоджувалася душа.
Фахова книжка – це довідник, підручник чи рекомендації щодо професії, за якою саме працює людина. Чим частіше заглядаєш до неї, тим краще виконується робота.
Найкраще мати власний додаток до такої книжки – грубенький зошит у який записувати те, що було знайдене особисто, почуто чи вивчено поза сторінками фахової книжки.
Повсякчасне студіювання даної літератури не просто дозволить підвищити продуктивність праці, а й дозволить постійно перебувати у професійному рості.
Японці навчаються все життя, бо саме життя не стоїть на місці. Та й кожна людина відчуває потребу постійної освіти.
Взяти лишень нові технології, особливо мобільні телефони та комп’ютери.
Більшість людей, які ними не користуються, не просто обмежені в фінансах, вони обмежені у можливості (або бажанні – бувають і такі) навчання.
Не секрет, що старше покоління цурається комп’ютерів саме через складність. І спробуйте пояснити, що комп’ютер це надто складно – підліткові. Він вас просто не зрозуміє.
Більшість (абсолютна) підприємств, які дісталися Україні з часів радянського союзу, мають обладнання щонайкраще кінця 70 років.
Як новина вважається обладнання випуску початку 80 років.
А щодо старезного – я сам працював ще у 2006 році на пресах, виготовлених у 1932 та 1947 роках!
Звичайно, що таку роботу можна вивчити і без спеціального підручника, але це не вірно.
Часто гав, як робітник з 25 літнім стажем, на одному й тому ж обладнанні (навіть не модифікованому) допускали грубезних помилок, які знижували якість кінцевої продукції, або ж перетворювали її на брак.
Та й крім фізичної роботи існують інші види діяльності. Зараз майже половина населення працює на двох роботах, і як правило друга робота – більш сучасна.
Це і торгівля на ринках, це і ремонти, це і будівництво, чи й перевезення. Без знання законів бізнесу та законів оподаткування на базар можна не ходити.
Не знаючи характеристик сучасних буд матеріалів нічого також братися за будівництво.
Не кажу вже про перевезення з велетенськими штрафами на дорогах. Це також фахові знання. І якщо обладнання на основній роботі не мінялося останні 40 років, то нормативи для підробітку буває змінюються ледь не щомісяця.
Щодо хобі – то це просто.
У когось хобі – колекціонування, у когось – моделювання, у когось – садівництво. Тут бажання і фантазії просто не обмежені. А якщо не обмежені – то й новизна з'являється частіше. Так що, для хобі треба мати не один, а декілька записничків.
Однак, якщо про хобі можна писати й говорити годинами, то краще поглянемо не на саме хобі, а на відношення до нього.
Як часто на виробництво потрапляють люди, яким воно чуже. І тоді хобі стає на перше місце. Це автоматично не передбачає появу високосортного та конкурентоздатного продукту. Явні прорахунки й неув’язки виникають відразу, як така людина намагається щось зробити.
От і виходить, що настільна книга по хобі, якщо вона лежить на другому місці, вказує на талановиту або ж яскраву людину, але поганого робітника.
Коли ж її пересунути на третє місце, то відразу стає краще і особистості, і суспільству взагалі.
Але щоб залишитися українцем потрібно мати під рукою Кобзар.
Він не дасть змоги розібратися в комп’ютері чи в колекції електронних картинок, але Кобзар зробить вас людиною з великої літери.
І чим більше буде у нас таких людей, чим серйозніше вони будуть відноситися до своїх фахових обов’язків, тим з більшою гордістю будемо промовляти: «Зроблено в Україні», «Купуй українське!»
Якщо дивитися духовно, то Кобзар закріплює у нас минуле, фах – сучасне, а хобі – майбутнє. Так що, лишень така триєдина людина здатна звернути гори й побудувати нову Україну. Українську.
Добро - це стан душі людини. Воно або є, або його зовсім мало, але як не хочеться вірити в те, що це поняття може бути відсутнім зовсім.
Все, кого я знаю, можуть по-різному дати визначення слову «добро». Для одних - це турбота про близьких, до по дому і щоденне старання не робити поганих вчинків. Для них існує певне коло, на кого може поширюватися таке дефіцитне стан їх душі. А якщо до знадобиться сторонній людині, то навряд-чи такі індивідууми відгукнуться. Байдужість вбиває добро.
Інші намагаються щосили, щоб виявитися корисними. Це найактивніші волонтери, борці з несправедливістю, які прагнуть виділитися із загальної маси і опинитися на увазі. Таких можна зустріти навіть в палаті з тяжкохворими людьми. Не хочу сказати, що це погано, якщо б не величезний мінус подібної діяльності - вся ця доброта є звичайним піаром і зникає миттєво, коли пропадають вдячні глядачі або камери. Лицемірство ворог добра.
Багато хто займається бізнесом, видаючи його за благодійність. Створюють фонди, яким багато хто вірить і допомагають не знаючи того, що засновник - звичайний шахрай. Добра робить на копійку, а собі забирає левову частку. Не потрібно сліпо відгукуватися на клич про до якщо хочеш стати меценатом. Довірливістю можуть скористатися нечесні люди, майже злочинці. Подібний цинізм і добро - протилежні поняття.
Ми всі знаємо що потрібно людей не по зовнішньому вигляді дивитися, а в душу. Адже що людина без душі? У кожної людини є своє щось не повторне! У одної людини талант до малювання, до хореографії і багато іншого. Духовне багатство найбільший скарб у житті людини коли я прочитав я замилився..адже це так! Ми ходимо до школи, получаємо добрі оцінки, приходимо додому і ми знаєм що нас чекає наша матуся, яка тебе любить більше життя і ніколи тебе не зрадить. Задумайтеся...бо духовне багатство воно дороге, і ми будемо кращими і я все вірю!
Якось так повелося, що кожна нація вибирає собі улюбленого класика і його головний твір проголошується національною настільною книгою.
Звичайно, це в абсолюті.
Адже хай як не буде згуртованою нація, неможливо всіх примусити користуватися одним підручником.
Навіть якщо цей підручник – Кобзар.
Так, у порівнянні з багатьма іншими настільними книгами, Кобзар охоплює набагато більше: тут і любовна лірика, й гімни-протести, релігійні пісні, заклики до боротьби, історичні твори, пророкування.
Особисто для мене – Кобзар досі неперевершена книга.
Але ж чи повинен на столі бути один Кобзар?!
Кожна поважаюча себе людина повинна мати як мінімум три книжки: Кобзар – як демонстрація українськості, фахова книжка – щоб бути неперевершеним працівником і книжка з хобі – щоб у хвилини дозвілля насолоджувалася душа.
Фахова книжка – це довідник, підручник чи рекомендації щодо професії, за якою саме працює людина. Чим частіше заглядаєш до неї, тим краще виконується робота.
Найкраще мати власний додаток до такої книжки – грубенький зошит у який записувати те, що було знайдене особисто, почуто чи вивчено поза сторінками фахової книжки.
Повсякчасне студіювання даної літератури не просто дозволить підвищити продуктивність праці, а й дозволить постійно перебувати у професійному рості.
Японці навчаються все життя, бо саме життя не стоїть на місці. Та й кожна людина відчуває потребу постійної освіти.
Взяти лишень нові технології, особливо мобільні телефони та комп’ютери.
Більшість людей, які ними не користуються, не просто обмежені в фінансах, вони обмежені у можливості (або бажанні – бувають і такі) навчання.
Не секрет, що старше покоління цурається комп’ютерів саме через складність. І спробуйте пояснити, що комп’ютер це надто складно – підліткові. Він вас просто не зрозуміє.
Більшість (абсолютна) підприємств, які дісталися Україні з часів радянського союзу, мають обладнання щонайкраще кінця 70 років.
Як новина вважається обладнання випуску початку 80 років.
А щодо старезного – я сам працював ще у 2006 році на пресах, виготовлених у 1932 та 1947 роках!
Звичайно, що таку роботу можна вивчити і без спеціального підручника, але це не вірно.
Часто гав, як робітник з 25 літнім стажем, на одному й тому ж обладнанні (навіть не модифікованому) допускали грубезних помилок, які знижували якість кінцевої продукції, або ж перетворювали її на брак.
Та й крім фізичної роботи існують інші види діяльності. Зараз майже половина населення працює на двох роботах, і як правило друга робота – більш сучасна.
Це і торгівля на ринках, це і ремонти, це і будівництво, чи й перевезення. Без знання законів бізнесу та законів оподаткування на базар можна не ходити.
Не знаючи характеристик сучасних буд матеріалів нічого також братися за будівництво.
Не кажу вже про перевезення з велетенськими штрафами на дорогах. Це також фахові знання. І якщо обладнання на основній роботі не мінялося останні 40 років, то нормативи для підробітку буває змінюються ледь не щомісяця.
Щодо хобі – то це просто.
У когось хобі – колекціонування, у когось – моделювання, у когось – садівництво. Тут бажання і фантазії просто не обмежені. А якщо не обмежені – то й новизна з'являється частіше. Так що, для хобі треба мати не один, а декілька записничків.
Однак, якщо про хобі можна писати й говорити годинами, то краще поглянемо не на саме хобі, а на відношення до нього.
Як часто на виробництво потрапляють люди, яким воно чуже. І тоді хобі стає на перше місце. Це автоматично не передбачає появу високосортного та конкурентоздатного продукту. Явні прорахунки й неув’язки виникають відразу, як така людина намагається щось зробити.
От і виходить, що настільна книга по хобі, якщо вона лежить на другому місці, вказує на талановиту або ж яскраву людину, але поганого робітника.
Коли ж її пересунути на третє місце, то відразу стає краще і особистості, і суспільству взагалі.
Але щоб залишитися українцем потрібно мати під рукою Кобзар.
Він не дасть змоги розібратися в комп’ютері чи в колекції електронних картинок, але Кобзар зробить вас людиною з великої літери.
І чим більше буде у нас таких людей, чим серйозніше вони будуть відноситися до своїх фахових обов’язків, тим з більшою гордістю будемо промовляти: «Зроблено в Україні», «Купуй українське!»
Якщо дивитися духовно, то Кобзар закріплює у нас минуле, фах – сучасне, а хобі – майбутнє. Так що, лишень така триєдина людина здатна звернути гори й побудувати нову Україну. Українську.
Объяснение: