Потрібно бути тим, ким ми є. Не потрібно дивитися на інших, достатньо бути собою, робити те, що нам притаманно. У творі розкривається проблема втрати внутрішньої свободи, власного Я, ілюзорного сприйняття світу. Треба жити своїми думками, а не ілюзіями, робити що потрібно нам, а не іншим.
Письменник через поведінку коня Шептала доводить, що, хоч у душі вони і відчувають свою винятковість, але “владна Степанова рука” примушує їх не зважати на “п’янкий дух забутої волі, що просочився крізь сотні поколінь”. Ні усвідомлення своєї “чистої, прекрасної білизни”, ні глибокий розум, що дається тільки “білим коням”, ні відважна одчайдушність, ні тріумф об’єднаної з природою душі на свободі – ніщо не в змозі подолати гірку правду життя приниженої особистості.
“А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким”, просунувши “голову між двох жердин загороді” і задрімавши після “нерозумної блуканини”.
Оповідання пропонує кожному з нас віднайти власну позицію та шлях вирішення цієї трагедії заперечення Людини в людині.
В короткому оповіданні "Білий кінь Шептало" Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження.
Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.
Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя). Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.
Таким чином, автор створює досить поетичний образ коня (читай: особистості), який прагне свободи, але залишається в неволі, хоче самовиразитися, але, скутий сірим буденним життям, залишається серед натовпу, дозволивши собі лише один день вільного життя.
Объяснение:
да
Якось так повелося, що кожна нація вибирає собі улюбленого класика і його головний твір проголошується національною настільною книгою.
Звичайно, це в абсолюті.
Адже хай як не буде згуртованою нація, неможливо всіх примусити користуватися одним підручником.
Навіть якщо цей підручник – Кобзар.
Так, у порівнянні з багатьма іншими настільними книгами, Кобзар охоплює набагато більше: тут і любовна лірика, й гімни-протести, релігійні пісні, заклики до боротьби, історичні твори, пророкування.
Особисто для мене – Кобзар досі неперевершена книга.
Але ж чи повинен на столі бути один Кобзар?!
Кожна поважаюча себе людина повинна мати як мінімум три книжки: Кобзар – як демонстрація українськості, фахова книжка – щоб бути неперевершеним працівником і книжка з хобі – щоб у хвилини дозвілля насолоджувалася душа.
Фахова книжка – це довідник, підручник чи рекомендації щодо професії, за якою саме працює людина. Чим частіше заглядаєш до неї, тим краще виконується робота.
Найкраще мати власний додаток до такої книжки – грубенький зошит у який записувати те, що було знайдене особисто, почуто чи вивчено поза сторінками фахової книжки.
Повсякчасне студіювання даної літератури не просто дозволить підвищити продуктивність праці, а й дозволить постійно перебувати у професійному рості.
Японці навчаються все життя, бо саме життя не стоїть на місці. Та й кожна людина відчуває потребу постійної освіти.
Взяти лишень нові технології, особливо мобільні телефони та комп’ютери.
Більшість людей, які ними не користуються, не просто обмежені в фінансах, вони обмежені у можливості (або бажанні – бувають і такі) навчання.
Не секрет, що старше покоління цурається комп’ютерів саме через складність. І спробуйте пояснити, що комп’ютер це надто складно – підліткові. Він вас просто не зрозуміє.
Більшість (абсолютна) підприємств, які дісталися Україні з часів радянського союзу, мають обладнання щонайкраще кінця 70 років.
Як новина вважається обладнання випуску початку 80 років.
А щодо старезного – я сам працював ще у 2006 році на пресах, виготовлених у 1932 та 1947 роках!
Звичайно, що таку роботу можна вивчити і без спеціального підручника, але це не вірно.
Часто гав, як робітник з 25 літнім стажем, на одному й тому ж обладнанні (навіть не модифікованому) допускали грубезних помилок, які знижували якість кінцевої продукції, або ж перетворювали її на брак.
Та й крім фізичної роботи існують інші види діяльності. Зараз майже половина населення працює на двох роботах, і як правило друга робота – більш сучасна.
Це і торгівля на ринках, це і ремонти, це і будівництво, чи й перевезення. Без знання законів бізнесу та законів оподаткування на базар можна не ходити.
Не знаючи характеристик сучасних буд матеріалів нічого також братися за будівництво.
Не кажу вже про перевезення з велетенськими штрафами на дорогах. Це також фахові знання. І якщо обладнання на основній роботі не мінялося останні 40 років, то нормативи для підробітку буває змінюються ледь не щомісяця.
Объяснение: