Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини Віршований розмір “Любіть Україну”: амфібрахій. Римування: перехресне.
Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, краса, вічно жива і нова, очі ніжно-карі, багряні стяги, хмари пурпурові, весни світлі і щирі, небо голубе.
Порівняння – «як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…», «як порох і як дим», «як та купина»
Метафора «в просторів солодкому чарі» повтор – «любіть Україну»,
гіперболи – «без неї ніщо ми, як порох і дим», «люби її кожну хвилину», «вічні ми будемо з нею»,
персоніфікації – Україна «живе у стежках, у дібровах»; «в огні канонад, що на захід женуть чужинців…», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь», «гудуть батареї», риторичні звертання «Любіть Україну!», «Юначе», «Дівчино!».
Шевченко надзвичайно талановитий митець і я читаю його цікаві твори з захватом. Останій твір, який запав мені в пам'ять - це "Катерина". Чистосердечною і наївною була головна героїня, покохавши жорстокого іноземця. Її палке серце було розбито безглуздість і ненавистю сучасного світу. Вимушена була іти далеко-далеко за обрій, вона не сумувала і не падала духом. І саме це мене дуже вразило. Також, ще довго я буду пам'ятати, як дивився на малюка цей самий іноземець, боязко й відчайдушно. Кмітлива дитина враз зрозуміла, хто цей кремезний чолов'яга і де знаходиться його мати. Отже, я можу впевнено сказати, що моє серце заполонив увесь твір, вразила жорстокість деяких традицій і людських вагань, здивувала сила Катерини і розум малюка. Твір "Катерина" - це, безперечно, шедевр шевченківського слова і його починань. Це один ізнайкращих творів української літератури!
Мета вчителя української літератури : вчити учнів відтворювати настрої пейзажних поезій, описувати власні відчуття, викликані художнім словом, виразно читати поезії, знаходити в них епітети, порівняння метафори; виховувати почуття прекрасного, усвідомлення естетичної насолоди від твору мистецтва; розвивати уміння висловити власні відчуття, емоції. Мета вчителя історії : розширити знання учнів про історичну постать Т. Шевченка; поглибити знання учнів про українське село ХІХ ст.; формувати вміння виділяти головне, розвивати діалогічне мовлення, розширити кругозір; виховувати толерантність, патріотизм. Тип уроку: комбінований Обладнання: підручник, “Кобзар” Шевченка, портрет митця, учнівські ілюстрації до поезії, роздруківка репродукції картини Т. Г. Шевченка “Селянська родина”, виставка книг Шевченка і про Шевченка, пісня «Садок вишневий коло хати», презентації : «Садок вишневий коло хати», «Кирило-Мефодіївське братство» Учні повинні знати: ідейний зміст поезії «Садок вишневий коло хати», особливості виразного читання пейзажних віршів. Учні повинні вміти: виразно читати поезію; досліджувати в ній образи, розкривати їхню роль; відтворювати настрій пейзажної поезії; описувати власні почуття, викликані прочитаним, порівнювати різні види мистецтва, робити висновки.
Жанр: вірш-посилання Літературний рід — лірика.
Вид лірики — громадянська (патріотична).
Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини Віршований розмір “Любіть Україну”: амфібрахій. Римування: перехресне.
Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, краса, вічно жива і нова, очі ніжно-карі, багряні стяги, хмари пурпурові, весни світлі і щирі, небо голубе.
Порівняння – «як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…», «як порох і як дим», «як та купина»
Метафора «в просторів солодкому чарі» повтор – «любіть Україну»,
гіперболи – «без неї ніщо ми, як порох і дим», «люби її кожну хвилину», «вічні ми будемо з нею»,
персоніфікації – Україна «живе у стежках, у дібровах»; «в огні канонад, що на захід женуть чужинців…», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь», «гудуть батареї», риторичні звертання «Любіть Україну!», «Юначе», «Дівчино!».