«захар беркут» цитатна характеристика максима «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом» «…молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника захара»; «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»; «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»; «в його серці, смілім і чистім, як щире золото…»; «…дитя гір»; «усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»; «хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. у мене пута на руках, а в тебе на душі! » «життя в неволі нічого не варте» «се наша тухольщина, наш рай! — сказав максим, оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство! » «захар беркут» цитатна характеристика мирослави «…не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з обставинами», «…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. і чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. але попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов». «…незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…» «а що ж то в мене нема сили? а що ж то я не луком, ратищем і топором? ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий! » «якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя! » «її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
Мій улюбленний персонаж Митько.
Хлопчик завзятий , старанний, розумний , веселий . Він був справжнім другом і товарищем .Але був трішки розхлябанним ,хоча вчителя його дуже любили)
На уроці біології хлопцям задали зробити колекцію комах рідного краю . Вони зраділи бо мали змогу поїхати до (не помню село )Де могли назбирати багато цінних експонатів .І знову все це робили разом як справжні друзі. Митько допомагав бабусі у хатніх справах , за що був нагороджений смаколиками .
А коли вони були в лісі ... Митько зі своїм товарищем були справжньою командою .
З Митька можна брати приклад як вірного товариша , і гарного учня ))