Наприкінці Великої Вітчизняної війни В. Сосюра написав вірш "Любіть Україну". Вірш згодом увійшов до збірки "Щоб сади шуміли". Головним чином через змалювання пейзажних малюнків рідного краю автор поезії натхненно прославляє свою велику любов до Батьківщини. Він відтворює образ "вишневої" України, змальовує красу її природи, звитяжну історію, волелюбний народ з багатою культурою і солов'їною мовою. У цьому вірші вилились думки і почуття, що сповнюють серце кожної людини, у ньому просто і задушевно передано те, що ми не раз відчуваємо, та не завжди можемо висловити своїми словами
Рід: ліро-епос
Жанр: літературна байка
Тема: розповідь про важливу роль праці за покликанням, розкриття суперечності між трудовим життя і паразитичним існуванням
Ідея: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя
Алегоричні образи: Бджола - образ працьовитої людини; Шершень - образ лінивої людини
Композиція: основна частина — оповідна, де автор на конкретних прикладах пропагує ідею «сродної» праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як жити за своєю природою
Твір входить до збірки «Байки харківські».
. Дід Андрій – старий сивочолий 70-річний чоловік, голова родини. Він доглядав за домом і двором, пасікою, взяв собі за обов’язок навчити Павлуся козацьких умінь – їздити верхи, кидати спис та аркан, їздити верхи, стріляти з лука і рушниці. Часто розповідав козацькі пригоди своєї молодості, а онуки його залюбки слухали. Саме він найпершим передчував прихід татар і саме він скликав людей на тривогу – пожежу, яку й вчинили татари. Він боронив свою родини до останнього, аж доки йому не розчерепила голову татарська шабля.
Степан Судак – батько родини. Доволі ще молодий і ловкий чоловік, дуже кмітливий, відважний, щиросердний. Під час нападу татар на вку потрапив в татарський аркан, хоч до останнього боронив сім’ю. Зумів розкрутити мотузку і визволитись з неволі, ще й ближнім поміг. Пристав до козаків і воював разом з синами проти татар. Не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але повірив в сина і не помилився.
Палажка Судак – дружина Степана, мати Петра, Павла і Ганни. Спражня українська жінка – дбайлива господиня і любляча мати. Під час нападу на вку обороняла свою сім’ю не гірше од чоловіків. Коли побачила, що її дочку Ганнусю беруть в полон, оскаженіла і рубала сокирою на всі боки. Коли ж в неї відняли сокиру, то билася кулаками. Боронила своїх дітей до останнього, аж доки ніж татарина не пробив їй груди.
Петро Судак – старший син родини, молодий вродливий парубок, уже деякий час козакував, тому не був присутній під час нападу на вку. Вперше з’являється у повісті, коли знаходять у степах Павлуся. Він щирий, вірний, розумний, справжній патріот, відважний і сміливий. Разом з братом вони йдуть по слідах татар, згодом знаходять батька. Петро, як і батько, не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але побачив в молодшому братові велику силу духу, тому й відпустив його.
Павлусь Судак – головний герой твору, хлопець-недоліток 15 років. Навчився всім козацьким справам від діда і сам навчив сестру Ганнусю. Дуже любить свою сестру з якою вони завжди разом, часто виручали один одного. Коли Ганнусю й батька забрали в полон, а мати й дід загинули від рук татар, Павлусь зумів вибратись з вки викравши татарського коня. Був поранений дорогою до степу у плече. Потрапивши до козаків і знайшовши брата й батька, утвердився в думці про пошуки сестри і, попри заперечення батька й брата, вирушив в дорогу. Виявив себе як відважний, сміливий, кмітливий, розумний і хитрий парубок, який зумів вивчити татарську мову і обманути Девлет-гірея. Усе заради того, щоб знайти сестру. Його таланти були відзначені Давлет-гіреєм – він пропонував Павлусю з сестрою залишитись в нього. Але хлопець обрав повернення додому, яке й отримав від хана.
Ганнуся Судак – наймолодша з сім’ї Судаків, дівчинка-недоліток 13 років. Навчилась козацьким справам від Павлуся. Завжди заступалась за старшого брата, коли той провинився. Єдина, хто знала, де ховається Павлусь. Під час нападу на вку була взята у полон. Була знайдена Павлусем в Криму. Повністю слухалась настанов брата як вести себе перед ханом. Врешті отримала звільнення завдяки Павлусю. Разом з братом вони повернулись додому.