ответ:Тема людини в суспільстві завжди була актуальною. Люди сучасності, як і в усі часи, завжди живуть і жили в суспільстві. Тому вони в тих чи інших формах змушені або повинні брати участь у громадських справах.
Неможливо людині, яка вважає себе цивілізованою, жити, існувати поза суспільством. Саме через суспільні відносини люди купують товари, житло, їжу, а також задовольняють свої потреби нематеріального плану. У такому випадку, якщо людина без суспільства обійтися не в змозі, то чи може саме суспільство бути поза конкретної людини?
Не має потреби, напевно, в окремих коментарях твердження, що не існує такого індивідуума, без якого суспільство могло б бути зруйновано. Справедливе й зворотне твердження. Непотрібних людей також не буває, адже кожен грає свою роль у житті, кожен приносить певну користь іншим людям. Яким же чином визначається ця життєва роль кожної конкретної людини? Від чого це залежить? Чи пов’язано це з соціальним статусом людини, його освітою та матеріальним становищем? Адже люди дуже різні.
Очевидно, що кожен особисто робить свій вибір, кожен сам визначає для себе, яку роль йому слід грати в цьому світі. Якщо людина цілеспрямована й наполеглива, якщо вона впевнено йде до наміченої мети, долаючи будь-які перешкоди на цьому непростому шляху, своєї мети вона досягне, поза всяким сумнівом. Тут, як ніколи, актуальний принцип «не відступати та не здаватися». Уміння вставати після «падінь» — запорука будь-якого успіху.
Объяснение:
Тема: поетична розповідь про особливу роль матері в житті кожної дитини та настанова не забувати цю материнську любов.
Головна думка: «Найдорожчі мамі діти. Дітям мама їх так само» (уславлення материнської любові та заклик до дітей не забувати про материнську любов).
Художні засоби.
Епітети: ніжне серце, світлий розум.
Метафора: «дають …серце, … розум, сили нашому здоров'ю», «радість маєм чи тривогу», «серце мами завжди з нами», «вивчитесь з літами», «виглядають мами».
Повтори (анафора, або єдинопочаток): «Пам’ятаймо …», «Найдорожчі …».
Повтори: «і листи, і телеграми».
Риторичні оклики:
«Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був — до мами!».
Антитеза (протиставлення): «Нам — маленьким і дорослим», «Радість маєм чи тривогу».
Пестливі слова: маленьким.
Кількість строф: шість.
Вид строфи: катрен (чотиривірш).
Римування: АБАБ (перехресне).
Рими: діти – світі, вами – мами, дорослим – розум, любов'ю – здоров'ю, ноги – тривогу, мами – нами, літами – мами, турботу – роботу, пам’ятають – чекають, телеграми – мами.
Любов батьків до дітей, любов дітей до батьків – взаємопов’язані стержні щасливої родини.