Саме так хочеться до тебе звернутись. Не Павлусь, а саме Павло. Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти в ці страшні дні. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганусі. А ще ти розумний і хитрий. Адже це було дуже кмітливо зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганусі дуже поталанило мати такого брата як ти. І не лише їй. Коли ти віддавав старшому братові Петрові бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на спомин про маму, яку так по звірячому вбили татари. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони до привернути до себе серця багатьох людей. Адже, навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Не-доля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Зимові прикмети: Взимку сухо й холодно - влітку сухо й жарко. Якщо взимку вітер подув з півночі -буде дуже холодно, зі сходу - на мороз. Багато снігу намете - багато хліба прибуде. Сніг на полях - зерно в засіках. Зима по коліна - бути врожаєві.
Зимові прислів'я: Літо запасає, а зима з'їдає. Узимку літа не доженеш. Що влітку відкладеш, то взимку, як знайдеш. Страшна зима, як дров нема. Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.
Зимові загадки: На дворі горою, а в хаті водою. (Сніг) Восени не в’яне, а взимку не вмирає. (Ялинка) Біла скатертина всю землю вкрила. (Сніг) Біла морква зимою росте. (Буруля) Влітку відпочивають, Взимку дітей катають. (Санчата)
Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Відповідь:
Здоров будь, козаче Павло!
Саме так хочеться до тебе звернутись. Не Павлусь, а саме Павло. Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти в ці страшні дні. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганусі. А ще ти розумний і хитрий. Адже це було дуже кмітливо зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганусі дуже поталанило мати такого брата як ти. І не лише їй. Коли ти віддавав старшому братові Петрові бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на спомин про маму, яку так по звірячому вбили татари. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони до привернути до себе серця багатьох людей. Адже, навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Не-доля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Пояснення: