Відповідь:
якщо у вигляді характеристики образу, то
1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».
2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
3. Внутрішній світ героя:
а) ставлення до оточуючих Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам, і навіть татарам.
б) якості героя Павлусь хоробрий, він не побоявся один відправитись до Криму на пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».
в) мова героя, думки, мрії «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .
Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати. Адже не даремно оповідання закінчується такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
Пояснення:
Відповідь:Наш народ дуже співочий. Позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії.
Важка доля простого народу закарбувалась у пісні «Зажурилась Україна». У той час татарські набіги спустошували села. Тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. І серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Так народжувалися герої-козаки Запорозької Січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. Мужність Івана Сірка оспівана в історичній народній пісні «Та ой як крикнув же козак Сірко». В народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів.
Ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман Богдан Хмельницький. Пісня «Ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під Жовтими Водами. Ще було багато перемог на рахунку Хмельницького, та ця битва стала першою цілковитою перемогою над польською шляхтою.
Пісня «Ой Морозе, Морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. Він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. Та сили були нерівні: «Не вернувся Морозенко, голова завзята». Його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. Вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу.
Славу славних запорожців продовжили гайдамацькі повстанці. У пісні «Максим козак Залізняк» оспіваний переможний похід на Жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». Значне перебільшення можливостей гайдамаків тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю.
Не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва Устим Кармалюк. Не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «Як згадаю про їх муку, сам гірко заплачу». Тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. Домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «А так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». У нагороду за його мужність народними піснями «Кармалюка в світі споминають» до сьогодні.
В історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле України, сподівання наших предків. Наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. А допоки лунатиме народна пісня, історична слава України житиме вічно.
Пояснення:
Хоробрий поїхав за своєю сестрою сам
Вічливий бо вклонявся Давлет Гірею
Стртманий бо коли били то не плакав
Вірний бо не зрадив свою віру заради життя
Объяснение:
Вот