Вітаю, шановний добродію.
Ваша історія, так яскраво змальована письменником Джеком Лондоном в оповіданні “Любов до життя”, дуже збентежила і схвилювала мене. Спочатку оповідання здалося мені звичайною пригодницькою історією. Але перші ж сторінки цієї дивовижної, на мій погляд, історії збудили в мені купу емоцій та викликали водночас багато запитань.
Я розумію, що вам напевно, важко згадувати ті події. Та, якщо ви все ж таки вирішите відповісти на мого листа, хотілося
б знати, як сприйняли ви зраду товариша, описану на початку оповідання. Як почуває себе людина, покинута сам на сам із диким і жорстоким навколишнім світом?
Дуже реалістично та з великою майстерністю на сторінках оповідання змальовано всю скрутність становища, в якому ви опинились. При цьому ваша історія здається привабливою, сповненою романтичного героїзму, пригодою. Та, я впевнений, навряд чи саме такою вона здавалася вам. Навряд чи слово “героїзм” навіть спадало вам на думку, але ж, я певен, що саме їм і повинен бути просякнений кожен крок людини, що вирішила вижити, не зважаючи на будь-які перешкоди. Багато
виснажливих випробувань випало на вашу долю на цьому нелегкому шляху. Але більш за все вразило мене, ваше рішення розлучитися зі скарбом, заради якого і здійснювалась ця небезпечна подорож. Мабуть, небагато знайдеться у світі людей, здатних на подібні вчинки.
Наприкінці листа хочу сказати, що ваша історія, насамперед, постає взірцем справжньої людської мужності та витривалості. Вона розкриває справжні цінності людського життя та вказує на те, що саме життя і є головним скарбом кожної людини.
Объяснение:
Объяснение:
Объяснение:
Спочатку — це манірна легковажна дівчина, що повернулася після навчання в інституті в маєток своєї бабусі. Пансіон “благородних дівиць” не виховав у панночки жодної благородної риси характеру. Не привчена до праці змалку, інститутка веде паразитичний б життя. Вона влаштовує безкінечні бенкети, приділяє непомірну увагу своєму туалетові. Панночка — жорстока. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче. Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба. Кохання її “чудне”. Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб’язність, привітність, радість! У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свійхутірець. Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, груба та некультурна. Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою та бездушною;