Ось нарешті настало літо. Саме тоді хочеться покупатися в морі, помалювати щось на піску... Так було з однією дівчинкою Мариною. Одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. Але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. І дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. Намалювавши його Марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. Наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. Як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. Тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. Тут мене почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. Я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. Коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. І тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. Але ракушка стала мені в пригоді. Я умостився у її дно і чекав, що буде далі. А мене все уносило далі і далі... Я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. Одного дня коли я все плив, настала велика буря. Я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. Але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я Ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. І тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. Тут же я познайомився зі
Я вважаю, що питання доцільності підкорення природи є важливим і актуальним
для сучасного суспільства. На мою, думку, людству слід відмовитися від ідеї
цілковитого підкорення сил природи і жити в гармонії з навколишнім середовищем.
По-перше, дбайливе ставлення до довкілля надає значні переваги. Справді,
природа забезпечує нас усім необхідним для життя, годує, лікує, дарить щедрі врожаї,
своєю красою збагачує духовний світ людини, зцілює душу, надихає на творчість.
Переконливим прикладом з літератури до цього аргументу є, на мою думку,
новела «Intermezzo» М.Коцюбинського. Головний герой цього твору, перебуваючи у
тяжкій депресії, тікає від людей, від їх жорстокості, брехливості, примітивності й
буденності на природу. І саме краса і спокій кононівських полів зцілюють його душу,
надають нові сили протистояти злу, надихають на роботу і творчість.
По-друге, прагнення підкорити природу призводить до знищення флори й
фауни нашої планети, невиправних змін у довкіллі, кліматі, вичерпання природних
ресурсів. Таке недбале ставлення є причиною екологічних катастроф із тяжкими
наслідками і для самої людини.
Згадаймо аварію на Чорнобильській АЕС. Її наслідком стало забруднення
величезних територій, які тепер є непридатними для життя, саме з Чорнобильською
катастрофою пов’язують різке збільшення захворюваності на рак серед мешканців
північних областей України. У Карпатах вирубування лісів стало причиною частих
зсувів, через які люди втрачають свої домівки, а іноді навіть гинуть.
Отже, намагання підкорити природу, володарювати над нею загрожує
майбутньому людства і руйнує нашу планету, а тому є недоцільним. А розумне
використання сил і ресурсів природи, гармонійне співіснування з нею – запорука
щасливого майбутнього.
Объяснение: