Відповідь:
Якщо попередня відповідь не підходить, хоча вона досить непогана, то може ще щось пригодиться з цього (писала для аналогічного питання на цьому сайті раніше).
Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
Хоча Павлусь в дійсності ще зовсім дитина. Коли на село напали татари він "дивився на все наляканими очима. Йому здавалося, що це якийсь страшний сон, з якого не може прокинутися. Наслухавшись не раз під ніч оповідання дідуся про татар, він мав не раз такі сни. Тоді плакав і кидався, поки його хто не збудив. Тепер ніхто його не збудить". Саме таким зляканим та ще й пораненим хлоп"ям його знаходить в степу козак Степан Непорадний. " У нього було лице бліде, як у мерця Хлопець скривився до плачу і став дрижати на тілі, як у пропасниці..."
Але поступово опису зовнішності хлопця в оповіданні стає все менше, зате на перший план виходять його думки, вчинки, які свідчать про те, як хлопчина мужніє і загартовується його характер. Навіть татари дивувалися з його характеру: "Старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця". Під кінець оповідання про вік і зовнішність Павлуся забуваєш зовсім. Залишається лише відчуття того, що це дуже сміливий, наполегливий, розумний, кмітливий і вірний хлопець. Справжній козак !
Пояснення:
1. назва твору - Маруся
2. автор - Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко
3. літературний рід - епос
4. жанр - соціально-побутова сентиментально-реалістична повість
5. тема - зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти
6. ідея - уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей
7. герої - Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга)
8. художні засоби - наявність значної кількості епітетів, порівнянь; широке використання слів зі зменшено-пестливими суфіксами й фразеологізмів.
Оповідання про війну О. П. Довженка — це великої сили твори, які в ті грізні роки допомагали людям вистояти і перемогти. Багато з них про реальних людей і невигадані події, бо письменник сам пройшов дорогами війни. Мене дуже вразило оповідання «Воля до життя». А слова: «Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини» примусили й мене замислитися над своєю волею і вчинками.
Я був вражений тим бажанням жити і боротися за своє життя зраненого Івана Карналюка. Навіть хірурга, який, здавалось, вже все бачив на війні, вразила сила волі пораненого, життя якого ледь у знівеченому тілі. Мужність, бажання жити воїна прогнали і втому хірурга, який почав працювати натхненно, рятуючи воїнові життя.
А епізод, коли палата аплодувала Іванові після повернення з операційної,- це епізод, який і нас вчить жити, боротися за життя, дошукуватись своїх вершин буття, з надією дивитись у майбутнє.
Объяснение:
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Много конечно тебе наверное писать,но это надеюсь того стоит) удачи тебе.