Ліричний герой-образ в ліричному творі, що передає думки, почуття, емоції автора, але не тотожний самому поетові.
Объяснение:
приклад:
Зимовий ліс! Від краю і до краю
Він застиг смолистою стіною,
Серце неспокійне бентежачи
Неправдоподібною тишею.
Він мене гнітить своєю величчю,
Повним відчуженням від усього
І зарозумілою байдужістю
До життя за межами його.
Ніби немає веселого сяйва
Міст, загублених далеко,
Ніби немає ні щастя, ні страждання,
Ніби немає обертання Землі.
Лише часом злітає ворон круто,
Потривоживши царську ялина,
І бушує цілу хвилину
Маленька тиха хуртовина.
Відповідь:
Семен Непорадний: "Семен Непорадний — так він звався — був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замаще-на, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди". Непорадний уходив на Січі за неабиякого силача. Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана.Непорадний був мистець орудувати арканом. У цьому була сильна його сторона. Ніхто з товаришів не за-пам'ятав, щоб Непорадний не втрапив". Коли козаки ловили в степу втікаючих татар, то Семен: Ось і на моїй вулиці празник!" — подумав Непорадний і відіпняв від сідла свій шовковий аркан". Може пригодиться - саме Семен полонив ханського сина " Скажи, Тихоне, панові полковникові, що окуп прийде козакові Семенові Непорадному... Тобі, Семене, так краще буде, як возитися з татарином, мов циганові з ведмедем". Ну, прощай, пане аґа! — говорить Семен татаринові. — Поклонись гарненько твому батечкові... Ось забув, як його величають, та чорт його бери... вже ти на мене сердься... воєнне, знаєш, діло, — говорив Семен з повагою, кланяючись татаринові шапкою. — Та ще що ти мені, а не кому іншому дістався (тобто, він був з гумором). Семен був дуже віруючий: його думки, коли зрозумів. що на село напали татари - Це вже певно поганці десь бенкетують. Господи хрещений народ!" Не перестаючи молитися, козак почав умивати водою свою бриту голову".
Остап Тріска: "Я Остап Тріска, ватажок.." знав татарську мову "Тріска прислухувався тій мові, бо розумів її". Тріска кмітливий, але по характеру зірвиголова "Тріска мотав усе на вус і підсміхався, бо вже мав у голові готовий план, що йому робити: треба до татар зблизитися, а ніччю на їх кіш напасти". Трішки легковажний, на зауваження сотника Недолі, що немає вартових спалахнув " - Якого біса нам удень сторожі? — обізвався Тріска". "Позаду ватаги їхав Тріска. Нараз Тріска завернув півкругом коня і став проти татар" (це в тій ситуації, коли вони домовилися. що Тріска зі своїми козаками має виманити татар). Він вправний козак: — Хлопці, ватажок між татарвою... Хто в Бога вірує, не даймо! Який десяток козаків завернули коней і пустилися виручати Тріску. Вони бачили, як Тріска ввихався, врубаючи поганців. Помер після бою зі словами "— Прощавайте, братці, та й молітесь за мою грішну душу".
Мустафа (ханський син ) Знатного роду : так про нього розказую полонений татарин "Ватажкував наш славний Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського Девлет-гірея. Ще молодий і не зовсім тямущий воїн, коли козаки виманювали татар, то "... Йому здавалося, що це вся козацька сила, бо більше нікого й не було видко. пихатий — Я Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського девлет-гірея,—сказав гордо татарин. — Не смій, джавре, зневажати його світлости хана ханів, бо він вас усіх переріже, або в полон візьме, — крикнув люто татарин і затупотів ногами".
Пояснення: