Юра йшов старим дубовим лісом, вдихав свіже повітря і радів, що рано встав і сам йде на риболовлю.
Тільки закинув вудку, як почув стукіт ззаду. Він так і знав, що приплететься Тося, як збиралася. Настрій у нього зіпсувався. Звинуватив дівчину, що саме через неї не ловиться. Поверталися з річки вдвох. Юрко почав розповідати, як вони з батьком зловили величезного сома. Тося захоплено слухала, а хлопець натхненно писав далі.
Раптом діти побачили, як серед кущів йде дика качка з каченята ми. Юрко побіг ловити пташенят. Качка-мама кричала з відчаю, намагаючись захистити своїх дітей. Тося теж просила Юрка випустити каченят - вони ж без води не можуть, але той не слухав, сказав, що риби не наловив, то хоч дикі качки будуть, він їх приборкати.
Вдома Юрко випустив каченят, намагався їх напоїти, нагодувати, але ті були налякані і нічого не хотіли. Хлопець вирішив, що каченята його бояться, і поїхав гуляти з хлопцями. Тося теж хотіла піти бо любила розповіді Юрка - їй здавався чарівним той світ знань, який відкривався перед нею.
Юра ж не любив, що за ним нав'язливою тінню волочиться якесь дівчисько.
Тося пішла подивитися на каченят, а ті ледве дихали. Дівчинка зібрала їх у пазуху і побігла до річки. Пустила на воду, а пташенята не могли вже Не з'являлася і мама-качка. Юра привів хлопців показати диких каченят, але побачив порожній ящик. Здогадався, що це Тосина робота, і, подумки погрожуючи дівчинці, побіг на річку. Там грізно закричав на Тосю, а хлопці, зрозумівши, в чому справа, теж кинулися в річку, підштовхували і підтримували каченят, щоб попливли.
Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. А скоріше, вони з ним.
Перед від'їздом бігав на річку, сподіваючись побачити качку з живими каченятами. Але не побачив. І Тося не підійшла попрощатися.
– Лесю, вас називають геніальною Поетесою, дочкою Прометея, романтичною непересічною особистістю, а от мати нагородила Вас псевдонімом – Українка. Чому саме таким?
– Усе дуже просто, адже цей почесний псевдонім вказує на моє походження, на те, що я не соромлюсь своєї національності, захищаю Батьківщину сильним словом, а також доводжу світу, що українська література нічим не гірша зарубіжної й має своє почесне місце в серці кожного читача.
– Мати мала великий вплив на вас, але й уся сім’я до розвинутися вашим здібностям?
– Звісно. В родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання іноземними мовами. Мій дядько, Михайло Драгоманов, – відомий публіцист, критик, історик. Мати, Олена Пчілка, – відома письменниця. Старший брат, Михайлик, рано зацікавився книгами, завдяки чому і навчив мене, чотирирічну дівчинку, читати разом із ним. Тому мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини, але від того не менше кололи мене поетичні терни.
ответ: Прославити відданість людей своєму народу, та їі патріотизм