Сулейман 1. Місце героя серед інших персонажів. Сулейман-ефенді – один із героїв повісті А. Чайковського «За сестрою». Про цього героя не так багато розказано в творі, але саме завдяки йому змінюється хід подій, а також змінюється відношення Павлуся до татар.
2. Зовнішність і походження. Сулейман - татарин-крамар, купець. «..найстарший татарин із сивою бородою», «…дуже багатий татарський купець».
3. Внутрішній світ : а) ставлення до оточуючих Сулейман, у першу чергу, торговець, а не воїн. Тому він доброзичливо відноситься до хлопця, цікавиться ним і його життям, пробує навернути у власну віру. Невільники у домі Сулеймана вважають, що Сулейман: «...добрий чоловік..». Хоча, як і багато купців, він не гребує торгувати з будь-ким. Коли мова заходить про зрадника Карима, то Сулейман вважає: «Він не має віри. ... Він з нами торгує», а Павлусь думає: «Такі то й ви, що з злодіями крамарюєте!». б) якості героя: Сулейман успішний і багатий купець. «Він вів широку торгівлю між Царгородом та всіми надморськими містами й Україною". Його " ...Оселя виглядала, як мале містечко». Він люблячий і турботливий батько. Вже старший чоловік, повертаючись з далеких доріг, він думає про дорослого сина. Хоч це і звучить жорстоко, але везе синові гостинець. «Цього хлопця привожу тобі на гостинця, я його купив». в) мова героя, думки. Все життя Сулеймана присвячене торгівлі. Але з його розмови з Павлусем стає зрозуміло, що він шанує свою віру, звичаї, народ. Він намовляє Павлуся «збусурманитись», а на питання чи продають у них татар, відповідає: «Ні, не можна людей своєї віри продавати; за це велика кара».
Ставлення до героя. Змальовуючи Сулеймана, автор чи не вперше в повісті, описує татарина в першу чергу як звичайну людину. Людину, у якої теж є свої радості і турботи в житті.
Девлет-гірей 1. Місце героя серед інших персонажів. Девлет-гірей Ібрагім - один із героїв повісті А.Чайковського «За сестрою». Саме завдяки йому успішно закінчилися пошуки Ганусі – сестри Павлуся.
2. Зовнішність і походження. «Це був хлоп дужий та вже старший, з довгою сивою бородою». Він дуже поважний чоловік, «мешкав у столиці кримського хана в Бахчісараї». Мулла про Ібрагіма каже так : «Мій пан має велике слово не лиш у нашого хана, але й у самого падишаха».
3. Внутрішній світ: а) ставлення до оточуючих: У Павлуся була нагода пересвідчитися в пошані звичайних татар до Девлет-гірея ще дорогою до Бахчисараю: «По дорозі стрічали піших і кінних татар. Вони кланялися муллі і вступалися з дороги». Девлет-гірей міг скарати, але міг і помилувати. Коли мула запитує у невільників про сина Девлет-гірея, то каже: «Хто виявить його місце, стане достойний його ласки й нагороди його милости. Хто ж би це затаїв, може готуватися вже тепер на смерть, бо його повісять» б) якості героя Девлет-гірей досить грізний і суворий. Лише один його погляд викликав у Павлуся страх. «Він насупив брови і поглянув на хлопця так, що йому аж страшно стало». Девлет-гірей не любить брехні. Мулла попереджає Павлуся: «Та як ти сказав неправду... знаєш? Тобі язик відітнуть. Мій пан усіх брехунів і клеветників так карає». Девлет-гірей дотримується свого слова. У нього була можливість відправити Павлуся на якісь роботи, як звичайного невільника, поки не підтвердилися його слова про долю Мустафи, але він наказує муллі «..візьми цього малого до гостиної, щоб йому нічого не бракувало...». Девлет-гірей любить свого єдиного сина, за свого сна і хоч будь-яку інформацію про його долю він готовий пожертвувати майже всім. в) мова героя, думки На період, описаний в повісті, всі думки Девлет-гірея були зайняті пошуками єдиного сина. Спільні переживання за рідних людей зблизили його з Павлусем. Здається, він навіть прикипів до українського хлопця душею. Коли Павлусеві стало відомо, що Гануся знайшлася і поспішив їй назустріч «..старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!" Коли Мустафа живий і здоровий повернувся додому, то девлет-гірей каже до Павлуся і його сестри: «Ви сказали правду, тепер я хочу додержати моє слово, нагородити вас. Коли хочете, оставайтеся з нами. Прийміть нашу віру, я вас за своїх дітей прийму». Девлет-гірей оцінив кмітливість і доброту Павлуся: «Добре в тебе серце, мій хлопче!»
Ставлення до героя. Я вважаю, що недаремно автор так мало уваги приділив опису Девлет-гірея як господарю і пану над невільниками. В основному описується його людські якості: батьківська туга за сином, опікування Павлусем, дотримання законів гостинності. Здається, що автор навіть симпатизує цьому герою.
Мені дуже подобається визначення поняття "матерія" з підручника фізики: "Матерія - поняття, стан простору, речовина, яка існує незалежно від нашого знання про нього". Те ж саме можна сказати про нашу країну. Вона існує незалежно від того, бажають інші нації та окремі люди її визнавати чи ні. Ми постійно переймаємось сусідством з Росією: там же такі простори! Багатства! Нафта! Там же такі глибокі традиції! Світова популярність і авторитет! Наукові досягнення! Визнана світом література, балет, музеї! А що у нас? "Махають двокольоровим прапором, навчають мови, зайвої для сучасної людини, та пишаються цим селюком Шевченком!" Я особисто згоден з тим, що вважати Шевченка всесвітньо відомим поетом ранувато. А може, це йому й не треба? Чи багато неросіян читають Пушкіна в перекладі? Може, Шевченко надто "національний", щоб бути зрозумілим іншим народам? Тай і взагалі, чи багато митців з інших літератур мають стабільний успіх за кордоном? Не дуже багато, прямо скажемо. Головні "постачальники" цих письменників - Велика Британія, Німеччина, США, Франція. Набагато менше їх походить з Іспанії, Італії, східних країн. Взяти ту ж Росію: кого з її письменників постійно читають, екранізують, ставлять у театрах неросіяни за кордоном? Толстого, Достоєвського, Чєхова, Набокова (який писав англійською); набагато менше - Тургенєва, Лєскова, Бердяєва. Та й хто з російського "канону" є чистим росіянином? Француз Лермонтов, ефіоп Пушкін, грузин Маяковський чи єврей Бродський? Більшість митців і мислителів Росії зазнали глибокого впливу української культури, психології, природи. Булгаков, Бердяєв, Цвєтаєва тривалий час жили у Києві. Сковорода, який вже навіть Москвою визнається українським філософом, був одним з найвпливовіших вчителів Толстого. Достатньо лише побіжного прочитання Гоголя, щоб визначити суржик, українську тематику, мислення, гумор, цитати з народних пісень і дум. Не меншого впливу нашої культури зазнали й сусідні країни: "польські" філософ Оріховський і поет Богдан-Ігор Антонич, француз Оноре де Бальзак, німець Райнер-Марія Рільке, єврей Шолом-Алейхем та єврейська цивілізація як така (єврейські народні танки походять від гуцульських хороводів), та, нарешті, "росіяни": педагоги Сухомлинський і Макаренко, фізики Капиця та Патон або літературна та театральна богема Москви та Санкт-Петербурга, яка автоматично поповнювала ся кращими силами російських колоній, і в першу чергу Україною. Якщо ми вже говоримо про минуле, то цей список можна було б продовжити: хоч це питання й складне, але "колискою трьох слов'янських народів" була не Московська чи якась, а Київська Русь. До Петра І вся московська еліта була неписьменною (!), в той час як в Україні козацька старшина вчила своїх дітей в європейських університетах, а письменність була поголовною. "Відродження" російської культури ХVІІІ століття відбулося на 90 % перенесенням київської еліти до Москви й Петербурга. На фоні Мазепи, який вільно володів декількома європейськими мовами, Петро І з його голандськими судоверфами (по-сучасному, ПТУ) не мав жодних переваг. Тому не треба слухати прихильників Росії. Ми - аж ніяк не вторинна нація, і не треба вважати українське чимось другорядним, нижчого гатунку. З іншого боку, попри всі недоліки й слабкість політичної влади, ми єдина країна СНД, де з 1989 року не було війни. Ми маємо багато громадянських прав, яких не існує в сусідніх країнах (альтернативна військова служба, наприклад). Ми віддали свій атомний потенціал, і хоч це не знайшло належного світового поцінування, цей жест доброї волі має викликати нашу повагу до уряду. Нам потрібна рівновага між розвитком свого і вживанням у світову громадськість, а також наполеглива праця над поліпшенням життя. Думаю, це був би велетенський крок уперед, якби міністерство освіти затвердило другою державною мовою англійську. Це позбавило б нас необхідності знайомитися із світовою думкою через посередництво російських перекладів, а також приєднало більше людей до величезних ресурсів Інтернету. Ми також маємо піднести на належний рівень нашу освіту і культуру праці. Я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє. Моя країна ще скаже своє слово. Моєму поколінню настав час діяти!
Максим Ґудзь – це ще один яскравий тип трагічної особистості, “пропащої сили”. Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та “заслугами”. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників. Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням.
Відповідь:
Сулейман 1. Місце героя серед інших персонажів. Сулейман-ефенді – один із героїв повісті А. Чайковського «За сестрою». Про цього героя не так багато розказано в творі, але саме завдяки йому змінюється хід подій, а також змінюється відношення Павлуся до татар.
2. Зовнішність і походження. Сулейман - татарин-крамар, купець. «..найстарший татарин із сивою бородою», «…дуже багатий татарський купець».
3. Внутрішній світ : а) ставлення до оточуючих Сулейман, у першу чергу, торговець, а не воїн. Тому він доброзичливо відноситься до хлопця, цікавиться ним і його життям, пробує навернути у власну віру. Невільники у домі Сулеймана вважають, що Сулейман: «...добрий чоловік..». Хоча, як і багато купців, він не гребує торгувати з будь-ким. Коли мова заходить про зрадника Карима, то Сулейман вважає: «Він не має віри. ... Він з нами торгує», а Павлусь думає: «Такі то й ви, що з злодіями крамарюєте!». б) якості героя: Сулейман успішний і багатий купець. «Він вів широку торгівлю між Царгородом та всіми надморськими містами й Україною". Його " ...Оселя виглядала, як мале містечко». Він люблячий і турботливий батько. Вже старший чоловік, повертаючись з далеких доріг, він думає про дорослого сина. Хоч це і звучить жорстоко, але везе синові гостинець. «Цього хлопця привожу тобі на гостинця, я його купив». в) мова героя, думки. Все життя Сулеймана присвячене торгівлі. Але з його розмови з Павлусем стає зрозуміло, що він шанує свою віру, звичаї, народ. Він намовляє Павлуся «збусурманитись», а на питання чи продають у них татар, відповідає: «Ні, не можна людей своєї віри продавати; за це велика кара».
Ставлення до героя. Змальовуючи Сулеймана, автор чи не вперше в повісті, описує татарина в першу чергу як звичайну людину. Людину, у якої теж є свої радості і турботи в житті.
Девлет-гірей 1. Місце героя серед інших персонажів. Девлет-гірей Ібрагім - один із героїв повісті А.Чайковського «За сестрою». Саме завдяки йому успішно закінчилися пошуки Ганусі – сестри Павлуся.
2. Зовнішність і походження. «Це був хлоп дужий та вже старший, з довгою сивою бородою». Він дуже поважний чоловік, «мешкав у столиці кримського хана в Бахчісараї». Мулла про Ібрагіма каже так : «Мій пан має велике слово не лиш у нашого хана, але й у самого падишаха».
3. Внутрішній світ: а) ставлення до оточуючих: У Павлуся була нагода пересвідчитися в пошані звичайних татар до Девлет-гірея ще дорогою до Бахчисараю: «По дорозі стрічали піших і кінних татар. Вони кланялися муллі і вступалися з дороги». Девлет-гірей міг скарати, але міг і помилувати. Коли мула запитує у невільників про сина Девлет-гірея, то каже: «Хто виявить його місце, стане достойний його ласки й нагороди його милости. Хто ж би це затаїв, може готуватися вже тепер на смерть, бо його повісять» б) якості героя Девлет-гірей досить грізний і суворий. Лише один його погляд викликав у Павлуся страх. «Він насупив брови і поглянув на хлопця так, що йому аж страшно стало». Девлет-гірей не любить брехні. Мулла попереджає Павлуся: «Та як ти сказав неправду... знаєш? Тобі язик відітнуть. Мій пан усіх брехунів і клеветників так карає». Девлет-гірей дотримується свого слова. У нього була можливість відправити Павлуся на якісь роботи, як звичайного невільника, поки не підтвердилися його слова про долю Мустафи, але він наказує муллі «..візьми цього малого до гостиної, щоб йому нічого не бракувало...». Девлет-гірей любить свого єдиного сина, за свого сна і хоч будь-яку інформацію про його долю він готовий пожертвувати майже всім. в) мова героя, думки На період, описаний в повісті, всі думки Девлет-гірея були зайняті пошуками єдиного сина. Спільні переживання за рідних людей зблизили його з Павлусем. Здається, він навіть прикипів до українського хлопця душею. Коли Павлусеві стало відомо, що Гануся знайшлася і поспішив їй назустріч «..старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!" Коли Мустафа живий і здоровий повернувся додому, то девлет-гірей каже до Павлуся і його сестри: «Ви сказали правду, тепер я хочу додержати моє слово, нагородити вас. Коли хочете, оставайтеся з нами. Прийміть нашу віру, я вас за своїх дітей прийму». Девлет-гірей оцінив кмітливість і доброту Павлуся: «Добре в тебе серце, мій хлопче!»
Ставлення до героя. Я вважаю, що недаремно автор так мало уваги приділив опису Девлет-гірея як господарю і пану над невільниками. В основному описується його людські якості: батьківська туга за сином, опікування Павлусем, дотримання законів гостинності. Здається, що автор навіть симпатизує цьому герою.
Пояснення: