Стремительно и напористо из-за горизонта надвинулась темная туча и как-то разом заволокла небо. Накрепко заточила яркое солнце в свою темницу. Стало хмуро. На какой-то миг все притихло, но только на миг. Словно спохватившись, задул резкий холодный ветер и поднял на реке злые черные волны. Ослепительная молния вспорола небо. И сейчас же, резко и пугающе, как выстрел, прогремел гром. На Дон с неба обрушилась лавина дождя. Он хлестал по волнам толстыми плетями. А волны, огрызаясь, били навстречу тугим дождевым нитям. И в борт теплохода волны колотили шумно и угрожающе. Молнии вспыхивали почти непрерывно одна за другой. Не утихая, гремела в тучах гулкая небесная канонада. И от этого блистания и грохотания трепетно сжималось сердце… Гроза бушевала долго, по меньшей мере минут тридцать. И оборвалась она так же разом, как и началась. Тучи разбежались и исчезли за горизонтом. Еще ярче засияло солнце, переливаясь мириадами радуг в каплях, повисших на листьях деревьев. Постепенно успокаиваясь, как после отбитой атаки, угомонился и рассвирепевший было Дон.
Прометей- бунтар, що кидає виклик і тиранії Зевса, і легкодухості всього людського роду, що виявляється опорою деспотизму. На відміну від трагедії есхила, що послужила зразком для Шеллі, гне осмислений не як проклін, а як розплата людей за власний страх перед буттям, що велить їм віддати перевагу несвободі, заглушивши в собі творчий порив. П., що не прийняв насильства над своєю волею, по характеристиці поета, “являє собою образ найвищої моральної й духовної досконалості”. Відкидаючи всевладдя Зевса, П. у Шеллі ополчается й проти людства Охоплений спрагою відплати за його слабості й гріхи, герой повинен сам пережити духовний катарсис, зцілившись від ненависті.
Лише тоді здійсниться його мрія про співтовариство людей, які більше не знають егоцентричное™, покірності гнобленню й спраги компромісу. Людському роду уготована вічна весна, однак для цього необхідно, щоб своїм верховним божеством люди визнали любов, покінчивши з духовним рабством, що викликає гіркота й презирство в титана, що викрав вогонь. Бунт П., наділеного щирою міццю духу, що дозволила йому витримати всі випробування, ни Зевсом (орел, що терзає прикутого до скелі героя, фурії із залізними крильми, що спопеляє блискавка), носить, однак, трагічний і приречений характер. Їм рухає лише думка про протиборство, що виправдує й насильство, і зло, тому що немає іншого впливати на відсталу й боягузливу людську природу. Скидаючи тирана, П. почасти вподібнюється йому у своїх зусиллях радикально перемінити порядок речей.
Лише після того, як титан починає усвідомлювати власну причетність до людської сім’ї й готовий звалити на свої могутні плечі страждання всіх, П. знаходить риси щирого героя. Терпевший одну невдачу за іншою у своїх спробах творення утопії, П. лише в заключних актах драми осягає, що насильство незручно перетворити мир,створений деспотією, у прекрасне царство справедливості й волі. Знаходження цього царства, у якому зникнуть стани й нації й кожна людина стане повноправною особистістю, наділеної творчими устремліннями, вимагає морального подвигу П. виявив приклад, що залишиться притягальним навіки.
я побачила зрання
дивне садове вбрання.
червоненьке і жовтеньке
де-не-де іще біленьке.
я ж дивуюсь дивині.
чи не сниться це мені?
ні! то квітки малесенькі,
різнобарвні, гарнесенькі.
всі розкрили лепесточки.
ніби сонечка жмуточки.