Подвигом називають якийсь героїчний вчинок, в основі якого лежать благі наміри і цілі. Прийнято вважати, що подвиги роблять тільки герої. Але я з цим не можу погодитися. У житті кожної людини є місце подвигам. Для цього зовсім не обов'язково бути супергероєм і наділятися суперсилою. Для здійснення подвигу достатньо просто бути Людиною.
За щоденною рутиною люди перестають помічати бажання і потреби оточуючих, тому ніхто нікому не допомагає, виправдовуючи себе надмірною зайнятістю. Для здійснення подвигу досить звернути увагу на інших людей, а не зациклюватися лише на собі. Варто коли-небудь подивитися по сторонах, озирнутися і прислухатися. Церквою радиться турбота про ближнього свого. І це дуже слушна порада.
Ось маленька дівчинка стрімголов біжить на проїжджу частину, а батьки розмовляють один з одним на підвищених тонах і зовсім втратили дитину з виду. Як тут пройти повз! Зрозуміло, людина з добрим серцем, не позбавлена почуття милосердя, покличе дівчинку, завадить їй вибігти на дорогу. З почуття співчуття і чуйності неодмінно виникне бажання до молодій матусі з коляскою, бабусі, якій потрібна до в перетині дороги або в піднятті важких сумок з продуктами.
Але є і зворотна сторона медалі. В цей же час щоденні подвиги просто залишаються непоміченими. Можливо, це відбувається в силу того, що ці дії сприймаються як належне. Такою буденністю стала робота співробітників швидкої медичної до . Незважаючи на гостру нестачу фахівців, невисокі зарплати, напади, у них не пропадає бажання надавати до населенню. Хоча, часом, вони і вислуховують море збурень в свою адресу зовсім незаслужено. Теж саме стосується і співробітників поліції, людей які працюють у сфері освіти. Люди перестали поважати один одного.
Проблема взаємовиручки як ніколи актуальна в наш час. Банальна до стала настільки рідкісним явищем, що тепер вона рівноцінна подвигу. Нехай і здається цей подвиг маленьким і незначним, але він все одно подвигом від цього бути не перестав. Чоловік, який не залишив жінку і дитину, вже заслуговує поваги. У наш час цей вчинок вважається подвигом. З таких, здавалося б, дрібниць і повсякденних турбот про близькому у сучасному світі і складається поняття подвигу.
Навіть якщо здається, що ви втомилися і зовсім не вистачає ні на що сил. Навіть якщо справ накопичилося невпроворот. Необхідно завжди намагатися знаходити час на здійснення подвигу. Хоч і зовсім незначного на ваш погляд, але такого значущого для тієї людини, якій ви щось зробили. Тим більше в наш час це зовсім не складно. Елементарний прояв поваги вже вважається подвигом. Поступіться місцем в громадському транспорті дідусеві, і він буде вважати вас героєм, растрогается до глибини душі. Зловите відлітаючий з рук дитини повітряна кулька, і він вважатиме вас за .
Здійснюючи заради інших людей щось важливе і значуще, людина стає в їхніх очах таким собі уособленням добра.
Справедливості заради, на превеликий жаль, в наш час важко знайти добрих і чуйних людей, які здійснюють подвиги з пориву душі, а не переслідуючи якусь вигоду. Вигода і подвиг – це взагалі несумісні поняття.
Виходить, що для здійснення подвигу достатньо бути доброю людиною, поважати навколишній світ, не тільки людей. По відношенню до тварин і навіть рослин також можна здійснювати подвиги, піклуючись про них і доглядаючи за ними. Таким чином, в житті кожної людини завжди знайдеться місце для добрих вчинків. У житті завжди є місце подвигу.
1) А) Цигани
2) Б) Розповіді діда
3) А) Звідки він бере мужність і сили.
4). В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
5). Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
6) А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
7) 1)Віра у свій талант - Славко Беркута
2. Протистояння брехні і правди-Юлько Ващук.
3).Відсутність повноцінного спілкування з дорослими-Лілі Теслюк.
4)Самотність дитини-Стефко Вус.
8)Цинани забрали Остапа до себе, лікували його різними травами та годували.
9)Остап і Соломія заради волі заплатили велику ціну. Соломія відрізала свої розкішні кози, які на той момент дуже цінилися в дівчат. Остап покинув свого діда, щоб відчути як це бути вільним.
Вони не здавалися, йшли до своєї мети. Проблеми, які траплялися на їхньому шляху вони їх долали не здавающись. Вірили в себе.
Соломія трималася до останнього, побачивши, що плавні горлть вона не впала духом і почала шукати Остапа. Остап не втрачав надії і бризкав воду, щоб вовк відступив від нього.
Соломія так і не відчула, як бути вільним, гинучи в голодних водах.
10)Образ Колодуба і дідів схожий. Він також вірив в перемогу. Діди були Відважними і сильними, цього вони вчили і Колодуба. Діди навчили його вірити свою перемогу і нікол не здаватися.
11)У центрі повісті Коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок Остап і заміжня жінка. Соломія дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за Дунай і тому вона тікає разом із Остапом. То як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за Остапом, єдиним і дорогим! Піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. Піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. Соломія — справжня героїня. Вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. Спритна, вміла й рішуча скрізь. Вона перев'язує рану Остапа, ховає його в плавнях. Мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала.
І заради свого коханого вона помирає. Помирає у голодених водах Дунаю. Але і в останніх хвилинах свого життя вона бриться, каже собі, що на березі гарно там сонечко, трава.