Коза́цькі літо́писи це — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної. Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси виникла їх умовна назва - "козацькі", "козацько-старшинські" літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються. Хмельни́ччина (Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького[1], Польсько-козацька війна, Козацька революція, Велика українська революція, Українська революція[2], Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування[3], Визвольна війна[4][5][сторінка?]) — назва історичного періоду 1648-1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядається як перша фаза Української національної революції XVII століття.
В повести «Тарас Бульба» Н. В. Гоголь описывает жизнь запорожских казаков, их борьбу за свободу и независимость. Одна из главных тем произведения — тема верности и предательства. Среди казаков любовь к родной земле, верность воинскому долгу, чувство товарищества почитались важнейшими качествами. Накануне трудного боя наказной атаман Тарас Бульба говорит казакам: «Нет уз святее товарищества». Верность этому чувству он проносит через все битвы и испытания. В бою под Дубно он не раз спешил на выручку товарищам. В последние минуты жизни он думает не о муках, которые ему предстоит вынести на костре, а о том, как казакам. «Уже огонь поднимался над костром, захватывая его ноги», а очи старого полковника вспыхнули радостью, потому что увидел он: казаки были уже на Днестре, «пули сыпались на них сверху, но не доставали». i
Верен своему воинскому долгу старший сын Тараса Бульбы Остап. Он храбрый воин, иеющий «вымерить всю опасность и все положения дела». Но в трудном бою «схвати- ись с Остапом мало не восьмеро разом» и взяли его в плен. К лобному месту пленные казаки, среди которых был и Остап, «шли не боязливо, не угрюмо, нос какою-то тихою горделивостью». Вера в справедливость своего дела, за которое они отдавали жизнь, придавала казакам силы вынести муки казни. Остап обратился к товарищам с призывом: «Дай же Боже, чтобы все, какие тут ни стоят еретики, не услышали, нечестивые, как мучится христианин!» Верность родной земле звучит в словах истекающего кровью Кукубенко: «Пусть же после нас живут еще лучше, чем мы, и красуется вечно любимая Христом Русская земля!^ Беззаветно любя свою родину, казаки презирали предателей. А как же больно было Тарасу, когда предателем оказался его младший сын! Андрий был храбрым воином. Наблюдая за тем, какие чудеса одним бешеным натиском своим производил Андрий, дивился старый Тарас и говорил: «И это добрый — враг бы не взял его! — вояка! Не Остап, а добрый, добрый также вояка». Но молодого Бульбу более всего привлекала сама битва, а не цель, во имя которой она велась. В битве он слышал «очаровательную музыку пуль и мечей», несся, как «пьяный, в свисте пуль, в сабельном блеске и в собственном жару». Поэтому-то, когда Андрия попросила о прекрасная полячка, он предал своих товарищей и перешел на сторону врага. Для Тараса этот поступок сына был тяжким горем. Старый полковник не может простить предательства кому бы то ни было и убивает Андрия, говоря при этом: «Я тебя породил, я тебя и убью!» Любовь к родной земле, верность своему народу, чувство товарищества делают казаков непобедимыми. Свое восхищение запорожцами Н. В. Гоголь выразил такими словами: «Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу!»
Объяснение:
Коза́цькі літо́писи це — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної. Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси виникла їх умовна назва - "козацькі", "козацько-старшинські" літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються. Хмельни́ччина (Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького[1], Польсько-козацька війна, Козацька революція, Велика українська революція, Українська революція[2], Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування[3], Визвольна війна[4][5][сторінка?]) — назва історичного періоду 1648-1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядається як перша фаза Української національної революції XVII століття.