Спiдкала солов"їну родину лиха година - випало пташеня з гнiзда . Тато з мамою літали над ним і плакали , прощалися з синочком . Адже вони знали , що нічого не врятує його , адже він не вміє літати . Мама маленького соловейка не здалася і полетіла шукати когось хто може до Летіла вона по лісі і зустріла лисичку , розповіла їй про свою біду , а лисичка тільки облизалася і почала питати де саме пташеня впало - вона хотіла його зїсти . Далі мама зустріла зайчика і розповіла йому про свою біду . Зайчик згодився до пішов із нею. Як не старався зайчик але не зміг до соловїній сім"ї , адже він не вмів лазити по деревах . Весь той шум почув хлопчик , що прийшов до лісу на прогулянку . Він підійшов до дерева і побачив картину в яку не можливо було повірити - маленьке зайченя намагалося вилізти на дерево , а на ньому зверху сиділо маленьке пташеня . Хлопчик побачив як літали солов"ї над зайчиком та зрозумів , що вухань намагається до Хлопчик вийшов із своєї схованки і всі звірі розбіглися , а пташеня залишилося на землі . Хлопчик взяв пташеня за пазуху і поліз на дерево . Він положив пташеня у гніздо та спустився з дерева . Виходячи з лісу він ще довго чув вдячну пісню солов"їв .
Дуже часто, коли я йду зі школи, мене турбують спокійні в дрімоті вулиці, замріяні тьмяні будинку. Коли я йду додому я здійснюю цікаве швидкоплинне подорож, я наче відкриваю похмурий завісу сонного міста і знаходжу навіть в цьому щось унікальне і красиве та це дуже просто, потрібно лише запалити в собі ниточку фантазії... і все змінюється... Сірі будинки світилися яскраво-жовтими квадратиками, а в цих яскравих віконцях вирувало життя, жили різні долі різних людей. Але в цьому я не хотіла розбиратися, навіть не дивлячись на свою легкість їх долі надійно приховували тонкі ажурні мережива або навпаки таємничі темні шторив цьому щось є... Тонкий місячний шлейф огортав глибокі снігові шапки, далеку лісову далечінь, цей шлейф, чим далі спускався від місяця, тим більше розсипався на загадкову алмазну доріжку, яка входила в танець сніжинок, і тут все починало грати, зима знаходить свій справжній святковий дух! Де панує гармонія і краса! Доторкнутися до зірки... я думаю, багато б не відмовилися від такої пропозиції, але ці небесні світила так далекі, що нам залишається лише мріяти гати за їх неповторним блиском. Але в моєму маленькому казковому зимовому \" світі" можна все! Тут є одне єдине правило це - мрій і фантазуй! Коли подивишся вгору, кожна повітряна хитромудра сніжинка щось танцює! Будь то королівський вальс або місячна - хода Майкла Джексона, руху сніжинки граціозні і швидкі, але, не дивлячись на їх швидкість я встигаю помітити в них природне зв'язаність, і без них зима була б неповноцінною! А тепер я дивлюся на зірки, і створюється враження, що блиск маленької зірочки, спускаючись на землю, одягає на себе білосніжні вбрання і стає усіма нами вже знайомої сніжинкою, ось це здорово! І ось одна сніжинка самотньо приземлилася на мою теплу рукавичку, я відчула щось яскраве і світле, ніби це справді світ який-небудь самотньої зірочки з іншої галактики так довго летів на землю, тільки що б прилетіти до мене на руку, ось вона природна турбота! Це справжнє тепло! Щось космічне... здається неможливим... а насправді це все неможливе можна \"перешити\" нитками фантазії... і все вийде!
