Богдан Лепкий належить до тих поетів, які в житті шукають поезії і краси, а в поезії і мистецтві — життя. При тому він, як поет, проявляв завсіди незвичайно глибоке зрозуміння для краси в усіх її проявах та видах, чим пригадує живо великих майстрів ренесансу та продовжує гiднo започатковану традицію в українській літературі конгеніяльним Тарасом Шевченком. Про свою вічну тугу за красою ось як висловився сам Богдан Лепкий: "За миром тужу, за добром, за красою, за тою вимріяною, снами навіяною, в думках злеліяною, що лучить у собі і красу різьб античних, і блеск лиць Тічіяна, й музику найкращу в кожному слові" ("У горах").
Объяснение:
на)
Сенс життя.. Про нього так часто говорять, так часто роздумують… А що ж це, взагалі, таке? Чи можна на це питання дати однозначну відповідь?
Сенс життя – це те, без чого воно буде нецікавим та беззмістовним. Хтось шукає його у екстремальних пригодах, хтось – у родині та дітях, а хтось не уявляє свого життя без влади та грошей…Та найголовніше, на мою думку, все ж таки не матеріальні цінності, адже без них можна жити щасливо. Якщо для людини гроші стають сенсом життя, то вона втрачає свої моральні якості. Так само і ті люди, які прагнуть влади. Не дарма говорять, що перевірити кожного з нас можна двома речами: грошима та владою. І, на жаль, мало хто проходить цю перевірку – більшість піддаються спокусам…
Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери. Як же виникали такі твори? Одна людина складе, скажімо, казку, перекаже її іншим, а ті ще комусь, і так твір передається від людини до людини, з однієї місцевості в іншу. Передаючи з уст в уста казку, пісню, прислів'я, приказку чи загадку, люди могли змінювати її, додавати щось своє. Таким чином, один і той же твір у різних областях міг мати деякі відмінності. Якщо літературний твір пише якась одна людина, або декілька людей, то народна пісня чи приказка з'являється у результаті спілкування багатьох людей, і вже неможливо встановити, хто її вигадав першим. Багато народу бере участь у її створенні, саме тому твори, що з'явились і довгий час не були записані на папері, мають назву народних творів. Інша назва усної народної творчості — фольклор. Це слово у перекладі з англійської мови означає "народна мудрість". Двісті-триста років тому з'явились такі люди, які цікавились цією творчістю та почали її записувати на папір. То були письменники, вчені або просто грамотні та освічені люди. Завдяки цим людям, які витрачали свій час та докладали зусилля, ми можемо прочитати такі твори просто в книжці, нам не треба шукати тих, хто знає багато прислів'їв або казок, щоб познайомитись з народною творчістю.
У повсякденному житті кожен з нас використовує фольклор, не помічаючи цього. Спочатку мама співає нам колискові пісеньки, потім у дитячому садочку ми вивчаємо загадки. А от в школі ми знайомимося з рештою видів народної творчості. Спочатку вивчаємо казки, приказки та прислів'я, потім коломийки, пісні, думи.
Объяснение: