Объяснение:
«Толстые» вопросы 1. Слово стозвон поэт придумал сам. Как вы думаете, что оно обозначает? 2. Прочтите первые три строки. Попро- буйте представить зиму в образе челове- ка. Кто вам представляется: злая мачеха, шаловливый ребёнок, весёлая девушка или заботливая мать? Почему? 3. С каким сказочным героем вы бы срав- нили метелицу: со Снегурочкой, Снеж- ной королевой или снежной бабой? По- чему? 4. Как автор описывает вьюгу? Какие сло- ва поэту передать злость вьюги? 5. Для чего автор вводит образ весны? Найдите слова, с которых Есе- нин характеризует весну.Тонкие» вопросы 1. Как переводится на ной язык слово баюкает? 2. С каких слов (частей речи) в описании воробьёв автор выражает жалость? 3. Что такое метелица? 4. Как переводится на род- ной слово вьюга? 5. Чей образ появляется в конце стихотворения?«Толстые» вопросы 1. Слово стозвон поэт придумал сам. Как вы думаете, что оно обозначает? 2. Прочтите первые три строки. Попро- буйте представить зиму в образе челове- ка. Кто вам представляется: злая мачеха, шаловливый ребёнок, весёлая девушка или заботливая мать? Почему? 3. С каким сказочным героем вы бы срав- нили метелицу: со Снегурочкой, Снеж- ной королевой или снежной бабой? По- чему? 4. Как автор описывает вьюгу? Какие сло- ва поэту передать злость вьюги? 5. Для чего автор вводит образ весны? Найдите слова, с которых Есе- нин характеризует весну.5. Чей образ появляется в конце стихотворения?
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.