Объяснение:
Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити.
Неприємна, знайома млявість — провісниця всяких прикростей — закралася в груди коневі. Звичайно, візьмуть його, хоча завтра вихідний і хотілося 6 відпочити. З конюхом у Шептала особливі стосунки: той його не б’є, не посилає на важку роботу, бо він — білий кінь, а потрапив у бригадне стовпище через злий випадок.
І все-таки вибір упав на Шептала, який вважав принизливим для себе цілий день ходити по колу або в упряжі по вулицях святкового міста (хай соромно буде людям, які загнуздали його, білого коня!).
Шептало шукав виправдання конюхові — значить, він не міг інакше вчинити. Ще коли його, молодого й гордого, привчали до упряжі, ганяли до сьомого поту, до кривавих рубців, він зрозумів, що люди рано чи пізно його зломлять, тому краще прикинутися покірним. Він не розумів деяких коней, котрі на кожному кроці намагалися суперечити, огризатися, адже цим нічого не досягнеш, окрім батога.
Шептало йде трохи ззаду й уявляє, що не його женуть на водопій, а він жене і табун, і конюха разом з ними. Він піднімає голову й ласкаво, заклично ірже. Але його тут же наздоганяє Степанів батіг і лайка. Образа була така несподівана, така болюча, що Шептала охопив відчай. Він побачив своє підневільне, принизливе становище без прикрас.Запах трав на косогорі нагадав Шепталові дитинство, як він біг за матір’ю лошам-стригунцем, як мати розповідала йому про його дідів-прадідів — гордих білих коней, що гарцювали в цирку.
Шептало навіть не став пити воду, хоч дуже хотів, і конюх це помітив, вилаяв його знову й сказав підпаскові загнуздати. Кінь раптом гостро відчув свою неволю. І коли хлопчак ударив його пужалном, він шарпнувся, вирвав повід, звівся на задні ноги, потім опустився і помчався в лугову синь. Тепер він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки.
Шептало легко й вільно біг. Не було ні хомута, ні голобель, ніхто його не смикав. Він качався у траві, плавав у річці, пив чисту воду. Починався дощ, небо перерізала блискавка, і раптом Шептало побачив у воді себе — прекрасного білого коня. Це його засмутило: протягом усього життя в конюшні він обманював себе, бо давно "же був не білим, а бруднувато-сірим, попелястим конем, ось чому Степан і насмілився хльоскати його батогом. Шепталові раптом захотілося почути голос конюха. Хай він буває інколи злим, але ж при службі, та ще з такими кіньми, як у них, з ким не буває. Шептило побіг до конюшні і, згадавши, що він досі білий, викачався в калюжі. Навіщо виділятися? Нікому й нічого цим не доведеш. Краще прикинутися сіреньким та покірненьким. Сьогоднішнє перешумить, з конюхом вони порозуміються, недаремно ж білим коням дано розум.
Шептало підбіг до зачиненої загорожі, встромив голову між жердин і задрімав.
Кожна людина має улюблену справу, щось, чим вона справді цікавиться, що допомагає їй проявити себе. Я не маю на увазі роботу — хоча робота теж буває захоплюючою. Я кажу про хобі.
Деякі люди, які люблять свою роботу, часто кажуть: моє хобі — моя робота. Але як може регулярний заробіток, справа, що її ви повинні виконувати, бути хобі?
Для мене хобі означає улюблене заняття у вільний час, яке допомагає мені розслабитися й забути про свої проблеми.
Хобі бувають так само різноманітні, як і самі люди. Рибна ловля, в’язання, фотографія, перегони, плавання з аквалангом - усі ці види діяльності можуть бути хобі (тільки якщо це не постійна робота людини). Але найчастіше хобі асоціюється в нас із колекціонуванням речей.
Люди, звичайно, обирають об’єкт для колекціонування залежно від різних обставин. Багаті можуть собі дозволити колекціонувати будинки й машини. Той, хто багато мандрує, має можливість привозити- експонати з різних країн: монети, національний одяг або сувеніри. Якщо всі ваші друзі колекціонують марки або значки, ви, ймовірно, збиратимете те саме: тоді ваші друзі, напевно, оцінять вашу рідкісну марку або листівку; крім того, ви зможете обмінюватися експонатами.
Останнім часом у житті людей — як підлітків, так і дорослих — з’явилось нове хобі. Це Інтернет. Усього пару років тому мало хто знав про це, і дуже мало хто міг собі це дозволити. Тепер ми маємо комп’ютери в себе вдома, у школі, на роботі в батьків, а в містібагато комп’ютерних центрів й Інтернет-кафе. Таким чином, у наш час кожен може приєднатися до міжнародної комп’ютерної мережі й відправитися в мандри у віртуальний світ, де можна знайти все те, що існує в справжньому житті, і навіть більше. Різниця в тому, що речі, які в реальному житті вимагають дії - відвідування нових місць, спілкування з людьми, навчання на мовних курсах, покупки в крамницях – усі ці переміщення в просторі можна зробити ні на крок не відходячи від свого комп’ютера!
Звичайно, віртуальне життя ні в якому разі не замінить нам реальне життя, і ми, безумовно, відпочиватимемо не тільки перед комп’ютерними моніторами, але також займаючись реальними речами: рибною ловлею, в’язанням, фотографією, перегонами, плаванням з аквалангом.