У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.
Объяснение:
я читал текст
Епiтети: пелюстки печальнi, синiй тишинi,садах пустинних,ïде гордовито,осiнь жовтокоса,далечiнь холодну, синьоока осiнь, золотi копита, чорного коня.
Постiйний епiтет: баскiм конi, берiзка бiла.
Метафора:"покора розлита","В'яне все навколо, де пройдуть копита".
Персонiфiкацiя:"Обриваэ вiтер пелюстки","без жалю.. ïде осiнь","вiтер пелюстки розкида","берiзка мерзне".
Гiпербола:"по садах пустинних".