«Наймичка» Шевченко аналіз твору Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1845 Жанр — соціально-побутова поема Тема «Наймичка»: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати своє материнство. Ідея «Наймичка»: засудження тогочасних умов в яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною. Основна думка: А) мати — найсвятіше, що є у кожної людини; Б) Я каралась /Весь вік в чужій хаті… /Прости мене, мій синочку! /Я… я твоя мати. Композиція «Наймичка» Композиційно поема поділяється на пролог і вісім частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і смерть. Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету. Експозиція — розділ І. Дії тут поки ще немає. Автор знайомить нас із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за плечима», а вони бездітні. Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її. У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії. За часовими вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв. Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація винесена на кінець і перед смертю Ганна відкриває синові Маркові сокровенну таємницю свого життя. Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.
не надо вмювм
Объяснение: